д) Паломництво – “ подорож до святого місця, яке відзначилося тим, що не раз Бог допомагав вірним чудесним способом” [18,c.588]. Людина здебільшого здійснює паломництво для того, щоб попросити в Бога допомоги у житті, а також щоб виконати свою обіцянку. Воно спонукає людину змінити свій спосіб життя, під час подорожі вона забуває про свої клопоти і молиться щиріше.

е) Виставлення Найсвятіших Тайн. Господнє Тіло “ поміщене в монстранцію, виставляється на престолі для загального поклоніння “ [18,c.589]. Це відбувається у Велику п’ятницю і Велику суботу, на Великдень, у храмове свято і під час суплікації. Під час цього слід бути людині зосередженою, тому що тут присутній не будь-хто, а сам Господь.

є) Місії – проповіді чи інші побожні вправляння, які практикуються для того,

щоб оживити й піднести християнський дух тієї чи іншої громади [пор.18,с.589]. Під час місії людина ще сильніше збагачує своє духовне життя, а також щедріше спливають на людей ласки Неба. Місії навертають людину на дорогу чесноти і вони є наділені багатьма відпустами.

Ці Богослужіння більше упокоряють людину, дають дає змогу побороти гордість, яка часто опановує нею, ставлять у присутність Божу. Через одне з таких Богослужінь можна навернути грішника, який довгий час перебував у темряві, без Божого Світла, без любові до Нього.

3.2. Індивідуальна молитва

Цю молитву називають індивідуальною, тому що тут людина молиться одна, без присутності інших. Вона може молитися навіть тоді, коли того забажає. Це може бути під час праці, в дорозі, відпочинку, а також вдома чи в Церкві, коли людина розмовляє з Богом особисто, а не спільно з усіма присутніми. Ісус Христос подає приклад особистої молитви – це коли Він молиться на Оливній горі. Також прикладом особистої молитви є цитата:” Ти ж коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері і молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець, що бачить таємне, віддасть тобі” (Мт.6,6).

Індивідуальна молитва дає змогу людині не віддалитися від Бога, збуджує в ній більш досконалішу віру в Нього та любов. Приватну молитву можна поділити на два підвиди. Це є усна молитва, що виражається через слова та молитва розумова, яка виражається думкою.

3.2.1. Усна молитва.

Цей спосіб молитви є дуже важливе. Тут слова молитви людина висловлює устами, голосно чи тихо, власними словами чи з молитовника. У ній вона виявляє свої переживання, почуття. Святе Письмо заохочує людину до цієї молитви. У ньому вона багато разів згадується. Наприклад, у своїх псалмах пророк Давид кличе: “ Я голосом моїм до Господа взиваю, я голосом моїм до Господа молюся.”(Пс.142,2), чи “ Господи, відчини губи мої, і уста мої сповістять хвалу твою” (Пс.50,17).

Ісус Христос подає приклад такої молитви. Він голосно молиться перед воскресінням Лазаря, на Тайній Вечері, в Оливному городі та інше. Також Він подав зразок усної молитви “Отче наш”, яку людина промовляє щодня.

Коли людина молиться усно, то може використовувати молитви, які є уже написані у молитовнику, встановлені кимось іншим, або розмовляти з Богом власними словами [пор.18,с.562]. Встановленими є: “Отче наш”, “Богородице Діво”, “ Вірую” , “Під твою милість” , Вервиця та багато інших. Проте не слід звертатися до Бога лише встановленими молитвами, але дуже корисною буде розмова з Ним своїми власними словами, які походять з глибини серця. Господь дуже любить таку молитву, коли розмовляємо з Ним щиро і сердечно, як дитина з батьком. При цьому не треба шукати якихось надзвичайних і вишуканих слів, але молитися просто, щоб вона йшла вільно із серця, тому що Бог не дивиться на слова, а на простоту серця. Також молитися можна не тільки своїми словами чи встановленими молитвами, але й співаючи. Релігійний спів є неповторною молитвою, яка підносить людський дух до Бога. До такого співу заохочує святий Апостол Павло говорячи : “ Слово Христове нехай перебуває у вас щедро; навчайтесь у всякий мудрості і напоумляйте одні одних, співаючи Богові з подякою від свого серця псалми, гімни та духовні пісні ” (Пс.3,16). Хто побожно співає, той молиться подвійно.

При усній молитві слід зважати на такі речі, як правильну вимову слів, фраз та на відповідне положення тіла. Положення тіла повинно бути таким, що дозволяє вільно і спокійно розмовляти з Богом. Однак не лише уважно потрібно проказувати молитви, цього буде не достатньо. Потрібно, щоб серце і душа перебували у присутності того, до кого звернена молитва, бо інакше вона не матиме жодної цінності. За усну молитву без Духа Ісус Христос дорікає фарисеєм, кажучи: “Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене” (Мт.15,8). Усна молитва буде настільки корисною, наскільки в ній братиме участь дух людини.

Цей спосіб найкраще відповідає людський природі, бо людина має не тільки тіло, але й душу. На кожній людині, а особливо на тій, котра веде духовний спосіб життя, тяжить обов’язок славити Господа всіма тілесними і духовними силами. Тому Христос каже: “Будеш любити Господа Бога твого всім серцем твоїм, всією душею твоєю, всією думкою твоєю “ (Мр.12,30). І саме у цій молитві бере участь ціла людина душею і тілом [пор.7,с.71 ].

3.2.2. Розумова молитва.

Ця молитва має ще назву – внутрішня молитва