РОЗДІЛ 2

Чесноти

“ Чеснота – це постійна і тверда схильність робити добро “ [2, с.427]. Вона є позитивною рисою людської душі, завдяки якій людина здійснює будь – які добрі вчинки. У чеснотах слід постійно вправлятися, бо таким чином людина набуває легкості у їх виконанні. Це вправляння можна прирівняти до будівлі дому. Святий Авва Доротей вказує, що “ … той , хто хоче побудувати собі дім і зробити собі захист, має будувати його з усіх чотирьох боків і звідусіль зміцнювати” [5, с.119], тобто будинок цей повинен мати основу – віру; каміння , з якого будуємо цей будинок – різні чесноти; вапно, що скріплює її – смирення; сполучення, які будинок повинен мати – розсудливість; покрівля – любов [пор.5, с.119-120]. З цього можна бачити, що чесноти є поєднанні між собою, бо одна без іншої існувати не може.

Проте вони поділяються на влиті і набуті. Влитими є Божі чесноти, а набутими – кардинальні.

2.1. Божі чесноти

Божі чесноти безпосередньо стосуються Бога. Вони дають людині можливість жити у єдності з Пресвятою Трійцею, оскільки Триєдиний Бог є їх початком, причиною і предметом. Ці чесноти є влиті Богом у душу людини через Святого Духа. Він вступаючи до душі просвічує сили людської свідомості і вони легко можуть підноситися до Бога. Господь не примушує людину до цих чеснот. Вона має вільний вибір і сама вирішує чи розвивати їх далі, чи залишити їх маленькими зернятками в душі.

Існують три Божі чесноти: віра, надія й любов, які людина повинна часто збуджувати, особливо перед прийняттям святих Тайн та в хвилині смерті.

2.1.1. Віра.

Чеснота віри є тоді, коли людина сильно сприймає за правду все, що Бог об’явив, тому що Бог не може помилятися чи впровадити її у блуд. Цю чесноту вона особливо отримує під час святої Тайни Хрещення. Сам Господь вливає у душу людини чесноту віри, а вона повинна її розвивати та удосконалювати. Святий Апостол Павло вчить: “ Віра є запорукою того, чого сподіваємося, - доказ речей невидимих ”(Євр. 11,1). Ці слова святий Іван Дамаскин так читає: “ віра є те, на що ми надіємось і впевненість в невидимих речах, “ а святий Іван Золотоустий каже: “ віра це є погляд на те, що незнане нам ”. З цього випливає, що є невидиме. Віра є те, що очі тілесні не бачать, але серце і розум без сумніву стверджують, що це повинно бути саме так, а не інакше. Наприклад, Бога людина не бачить, але вірить в те, що Він є, не бачить людина і Святого Духа, який сходить на неї в святому Хрещенню, але вона вірить в те, що воно так є [пор. 19.c.9 ].

Віра повинна мати свій предмет, в який би людина вірила. Без предмету віри не буде й самої віри, а тим предметом є Бог. Як особисте приєднання до Бога та визнання правди, яку Він об’явив християнська віра відрізняється від віри в людську особу. Так каже Святе Письмо: “ Проклят той, хто уповає на людину і покладає на тіло свою силу, чиє серце відступає від Господа. Він мов та билина у степу без листя, не спроможна бачити добра, коли воно надходить і живе на сухих місцях у пустині, на землі солоній та безлюдній ” ( Єр.17,5-6 ). З цих слів можна сказати, що той, хто людські спроможності кладе вище понад Бога, той не матиме свою віру як чесноту, а навіть буде проклятий. Поряд з вірою в Бога невіддільною є і віра в того, Кого Він послав, тобто в Ісуса Христа. Сам Господь сказав своїм учням: “ Віруйте в Бога, віруйте в мене ” (Ів.14.1). Ми можемо вірити в Ісуса Христа, тому що Він Сам – Бог, Воплочене Слово. Тільки Він один знає Отця і один може Його об’явити. “ Не можна вірити в Ісуса Христа не маючи причастя Його Духа ” [ 2,с.47 ]. Саме Святий Дух об’являє людині Ісуса Христа. “ Дух досліджує все, навіть глибини Божі. Хто бо з людей знає, що в людині, як не дух людський, що у ній ? Так само й того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого ” (1Кор.2,10-11). Тільки сам Бог знає Бога повністю. Людина вірить у Святого Духа, бо Він є Богом. “ Церква не перестає визнавати свою віру в Єдиного Бога, Отця, Сина і Святого Духа ” [ 2,с.47 ].

Віра є даром Божим і від самої людини залежить чи вона збереже його протягом свого життя, чи втратить. Цей безцінний дар є збережений у того, хто не згрішив проти неї. За словами святого Апостола Якова “ Віра без діл мертва ” ( Як.2.26). Тому людина повинна не тільки оберігати віру і жити в ній, але й сповідувати її, свідчити про неї та поширювати її. Служба