Аналізуючи суперечливу інформацію щодо ролі Світового фронту “джихаду” та його лідера, слід сказати, що як організаційна форма “всесвітній інтернаціонал” не є характерним для ісламської фундаменталістської традиції. Остання базується на принципі “відходу із суспільства, що загрузло у гріху”, групи (“аль-джамаа”) “вибраних” носіїв “істинного” ісламу. Саме відхід групи однодумців, що звинувачують у невірі (“такфір”), служив до цього часу ідеологічною основою для організаційної побудови структур “традиційних” ісламістів. Крім того, характер діяльності, що проводиться ними, в тому числі, із використанням методів терору, також диктував жорсткі вимоги щодо дотримання принципів конспірації (структура “виноградне гроно” – у єгипетських “Братів-мусульман”), що не поєднуються із завданням створення деякого “всесвітнього фронту джихаду”. У зв‘язку з цим у нашому дослідженні ми вважали за потрібне розглянути деякі найнебезпечніші з точки зору урядів самих арабських країн неурядові релігійно-політичні об‘єднання.

Одним з могутніх єгипетських НРПО з досить розгалуженою інфраструктурою є Ісламська група (“Аль-Гамаа аль-ісламія”). На початковому етапі це об‘єднання було тісно пов‘язане з Асоціацією “Брати-мусульмани” і діяло під її заступництвом. Однак, після того, як у середині 70-х рр. Асоціація заявила про відмову від методів насильства. Ісламська група, звинувативши Асоціацію в лояльному ставленні до влади Арабської Республіки Єгипет, відійшла від “Братів-мусульман” та оформилась організаційно у 1977 р. Своїми головними цілями Ісламська група проголосила створення в Єгипті ісламської держави й боротьбу проти політики США та Ізраїлю на Близькому Сході. Під тиском широкомасштабних репресій у квітні 1999 р. керівництво Ісламської групи заявило про припинення озброєної боротьби проти влади АРЄ. За деякими ознаками, це угрупування може прагнути до розширення свого впливу на центральноазіатські держави СНД, а також мусульманські регіони Росії.

Інше єгипетське угрупування – Священна війна (“Аль-Джихад аль-ісламія”) переслідує схожі цілі. Воно отримало широку популярність у зв‘язку з убивством у 1981 р. єгипетського президента Анвара Садата. У ідейно-політичному відношенні Священна війна розходиться з “Аль-Гамаа аль-ісламійя” з питань переходу країни до ісламської держави і тлумачення деяких положень Корану і сунни, але в основному – особистим суперництвом лідерів. Керівництво “Аль-Джихад аль-ісламії” базується за межами АРЄ, а на території Єгипту структура організації представляє безліч невеликих груп, діючих значною мірою автономно. Унаслідок репресій єгипетської влади її інфраструктура на території країни була фактично розгромлена. Разом із тим можливість її відродження існує, оскільки угрупуванням створена розгалужена мережа за кордоном для вербування нових прихильників.

У 1988 році була створена організація “Хамас” (“Харакат аль-мукаувама аль-ісламія” – “Рух ісламського опору”), яка ставить своєю метою побудову в Палестині (у це поняття “Хамас” включає сектор Газу, Західний беріг ріки Йордан, територію сучасного Ізраїлю) ісламської держави. В ідеологічному відношенні “Хамас” спирається на основні положення доктрини “Братів-мусульман”. Як одну з основних цінностей досягнення своїх цілей це угрупування визнає “озброєний джихад”, що відображено у прийнятій в серпні 1988 р. Хартії “Хамас”. Починаючи з 1989 р. у своїй боротьбі проти Ізраїлю ця організація стала вдаватися до методів терору (спочатку: озброєні напади на окремих громадян Ізраїлю, викрадення і вбивства ізраїльських військовослужбовців, обстріл поселень, автомобілів тощо). З 1994 р. бойовики організації стали здійснювати більш масштабні терористичні акції: вибухи автобусів, зупинок громадського транспорту, кав’ярень тощо. Проводять подібні операції члени глибоко законспірованого військового підрозділу “Хамас”, що має назву “Бригади Ізз ад-Діна аль-Касема” (на ім‘я мулли з Хайфи). Лідери цього угрупування неодноразово заявляли про те, що їх терористична діяльність спрямована виключно проти Ізраїлю і ніколи не вийде за межі окупованих територій. Приблизно на таких ж позиціях стоїть інше палестинське угрупування – Палестинський ісламський джихад, яка також була створена на хвилі “інтифади”. Вона переслідує ті ж цілі, що і “Хамас”, однак настроєна більш непримиренно щодо Ізраїлю та адміністрації Я. Арафата [99].

В 1982 р. у Лівані на основі ряду шиїтських ісламських угрупувань була створена партія Аллаха (“Хезболлах”), яка ставить за мету побудову в Лівані ісламської держави на зразок іранській моделі. Незважаючи на те що “Хезболлах” є шиїтською організацією, вона користується досить широкою підтримкою представників інших конфесій. У другій половині 90-х рр. намітилася тенденція щодо трансформації цієї організації у політичну партію. “Хезболлах” проводить легальну політичну діяльність, має своїх представників у парламенті країни. Крім політичних структур, вона також має у своєму розпорядженні воєнізовані підрозділи, які нараховують декілька тисяч бойовиків. У їх задачу входить нанесення ударів по ізраїльських військах, що окупують південну частину країни, та їх союзнику – Армії Південного Лівану. Враховуючи, що факт окупації частини території Лівану визнаний ООН, діяльність “Хезболлах”, згідно міжнародного права, не може бути визначена як терористична. З 1992 р. екстремістських акцій з боку “Хезболлах” не відмічалося.

Діяльність НРПО в країнах Магріба також потребує короткої характеристики. До