Ахура – Мадза – верховне божество, діями якого ніхто не міг управляти. Він в уявах віруючих ні з яким природними явищами не пов’язаний, але є уособленням мудрості, яка повинна керувати всіма діями і богів, і людей.

Індо іранці вірили у кількох абстрактних божеств. І взагалі в них була схильність уособлювати то, що тепер ми б назвали абстракціями. Як далеко заходив процес “обростання” божества, залежно від того, наскільки воно було пов’язано з життям людей і релігійними звичаями і на скільки популярним воно від цього ставало.

Сама ідея про “сім божеств” і стала основною у вченні Зароастри, хоча їх основою були старі уявлення про походження світу. Спочатку, як вважав Зароастра, Ахуро – Медза, створив за допомогою Святого Духа (Сперта Маінйу) 6 більш низьких божеств. Разом з головним вони склали 7 божеств, які створили світ. Ці 6 божеств, в свою чергу, як вчив Зороастр, визвали до життя інші божества, які були добрими богами, що починалися ще у давньоіранському пантеоні. (Сам Зороастр в Гатах, прямо чи опосередковано звертається до декотрих з них, а особливо до Мітра, Апали – Непату, Сраоше, Аші, Геуш – Ірвака). Але всі божества є втіленням самого Ахура – Мадзи, спричиняють творення добра і знищенню зла на землі. В язичницьких віруваннях іранців характерно зв’язок абстрактних божеств з явищами природи, явище це розглядалось як уособлення самого божества. Тому не дивно, що вже у Гатах проходило таке ж об’єднання семи Амеша – Сети з сімома творіннями. Зороастризм став рахуватися раціоналістичною релігією. Людина не тільки повинна опікуватися шістьма меншими творіннями, а й слідкувати за особистим фізичним, моральним здоров’ям, піклуватися про своїх братів, тому, що кожен із них окремо є створінням божим.

Висновок.

Отже, міфологія є основним ядром побудови “Авести”. Тут ми спостерігаємо розвиток і узагальнення уявлень людей від найдавніших часів.

Така міфологічна основа “Авести”, в яку на окремому етапі вплітаються героїко-епічні елементи. Тут знаходимо і джерела соціальної утопії іранців – віри в справедливого і гуманного царя, і мрії про ідеальну вільну общину. Характерно, що “Авеста” не раз повертається до питання, “про добрих вождів”, що мають виганяти ворогів із місць, населених племенами, і охороняти їх мир і працю.

Використана література.

Никитина, Поевская, Познеева. Лит. Древнего Востока – М. – 1962г.

Бойс, Мери. Зороастрийцы. Верование и обычаи – Изд. II – М. – 1988г.

История всемирной лит. в IX Т. – М. – 1983г.

Библиотека всемирной литературы. Поезия и проза Древнего Востока Т.1 – М. – 1973г.

Религия Ирана / у кн. Токарев. Религия в истории народов мира. – Изд. III.

Василлев Л.С. История религии Востока. – Изд. II. – М. – 1988г. – С.415.

Религия мира. История и современность. /Ежегодник. – М. – 1987г.