за своїми смаками, вподобаннями і можливостями. При цьому традиція відігравала не останню роль. Це відображалось головним чином в двох моментах: в сполученні різних жанрів в рамках одного твору, не дивлячись на їх поділ; у використанні середньоької мови в епоху, коли він зберігав своє значення лише в якості культового і жанрового/ лірика в VIII-IX ст.. н. е. створювалась на арабській, а також на новоперській мові.)
Якщо не враховувати перекладів “Авести” і коментарів до неї, які складали значну частину релігійної літератури, збереглися своди богословського змісту, в яких на відміну від “Авести” розкриваються не всі питання зороастризму, а лише деякі з них.
Такий свод космологічних і космографічних уявлень – “Бундахішн” (“Створення світу”), які оформилися в ХІ ст.. н. е. “Бундахішн” відображає спробу зороастійських жерців узгодити між собою різні, часто заперечливі міфічні уявлення, які виникли в різний час, у різних іранських племен і народностей, підкорити їх потребам зороастійські релігії. Вирішити першу частину цієї задачі укладачам своду не вдалося, і не могло вдатися, оскільки міфологія іранців не досягла чіткості і систематичності як грецька. Не дивлячись на це, “Бундахішн” є одним з найважливіших джерел, за яким рекомендується міфологічна творчість іранських племен і народностей.
Через різночасовість матеріалу, який входить в “Бундахішн”, в ньому є і інший признак багатошаровості. Він включає повторення і протиріччя.
Зміст “Бундахішна” призводить до наступного:
у всесвіті існують два царства - світла і темряви, між якими знаходиться пустка. В першому з них – на небесах царює Ормузд (Ахура-Мазда в древньоіранській мові), в другому – в пеклі – Ахріман (Ангра-Манью). Перших три тисячі років два царства не зливаються одне з одним. За цей час Ормузд створює небожителів, а в наступні три тисячі років – весь світ: небо, воду, землю, дерева, траву, потім небожителя Воху-Мано (Добру думку), яка пов’язує людину з божеством, світло і ангелів. Створивши небесні світила, повісивши їх між двома світами Ормузд запитав людей, що вони вибирають: небо чи землю? Люди обирають землю і довгу боротьбу з демоном брехні – Друджем. Ахріман дивується величністю праведної людини і не може вступити в боротьбу з воїном світла і добра. Деви, які його оточують, засумувавши від довгого бездіяння просять Ахрімана почати боротьбу.
Одній з дияволиць вдалося умовити свого повителя дати їй людину. Починається ера боротьби, яка триває також три тисячі років. Бог темряви наповнює землю отруйними гадами, хворобами, стражданням і заздрістю, посилає на людей голод. Ахріман вирішує заволодіти вогнем і світлом, але це йому не вдалося. Одна з дияволиць – “воровка Муштар” починає боротьбу з Сонцем, Місяцем і Зірками, але Сонце сковує її, і спроби завершуються невдачею.
Злі сили знищують першобика і першочоловіка (Гайомард в “Авесті” – Гайа-Мартан). Душа бика просить Дормунда про допомогу. Просить створити людину для боротьби з Ахріманом. Ормузд викликає привида Заратуштри і пояснює що з цією місією Заратуштра і буде посланий на землю. Сім’я першобика, яке очистилося в Місяці, породжує живі істоти. Народжується і людський рід. Про це в “Бундахішні” розповідається так: Сім’я Тайомарда очистилося “ во вращении сияния солнца”. З його праху виросли рослини, які переплітаються і становлять єдине ціле. Потім кожне з них “переросло из растительной формы в форму человека” Вони перейняли дар рухів і почали їсти. “От них и пошел человеческий род”.
Ахріман не заспокоюється. Він нападає на Небо, але, зрозумівши свою слабкість, хоче тікати. Та Небо перешкоджає йому, загороджує дорогу. А в цей час Ормузд готує нові сили. Душі праведників на “сильних конях” займають все небо, “как волосы – голову”. Потерпівши невдачу, Ахріман починає боротьбу з водою. Але на землі починається небувалий дощ. Вода закриває землю в ріст людини. Майже все живе помирає. Та небесний вітер згоняє всю воду на край світу. Тут виникає озеро Ферах-Кант (Ворукаша). На цьому озері відбувається бій Тиштрії і дева Апоші. Удари їх зброї породжують громи і блискавки, Апоша рятується втечею.
В результаті потоку з’являються дві великі річки, які охоплюють всю землю і зливаються в священному озері, а також суднохідні річки і джерела. Весь світ поділяється на 7 частин – поясів, або “климатов”, які розташовані концентричними кругами. В центральному з цих поясів Ахріман майже не має сили. Ахріман починає боротися з хвилею. Він хоче розрізати її на частини, але йому не вдається, хоча на ній залишаються сліди від його ударів – гори. Не вдається йому знищити і дерева. Їх стає ще більше, і з їх допомогою люди виліковують послані Ахріманом хвороби.
Вплив Ахрімана на людей відображається в тому, що вони зраджують своїй першопочатковій праведності і починають їсти м’ясо. До приходу месії вони знову перестануть споживати в їжу недозволене. Коли месія скличе мертвих, останні повстануть всі, починаючи з першолюдини. За 75 років їх тіла відродяться: кістки піднімуться із землі, кров виділиться з води, волосся – з дерев, життєва сила – з вогню. Кожний розуміє свої гарні і погані вчинки. Добрі потрапляють в царство світла – “Обитель песнопения”, а злі будуть в пеклі. На протязі трьох ночей всі будуть отримувати по заслугам. На землі розплавляться гори і метали, і через ці ріки пройдуть душі померлих, щоб очиститися від гріха. При цьому грішники випробують муки. Праведні, вкусивши напій з священної рослини, стануть безсмертними. Вони знайдуть своїх жінок