“Мані проповедовал, что люди должны на этом свете непрерывно заниматься грабежом чужой собственности и доброго скота и таким образом погубить человеческий род”

Ідеологія правлячих соціальних груп пронизує весь твір. Такі проповіді покірності і набожності, звернені до “бідного люду”, обіцянки райського блаженства за земні страждання, похвала правителів і жерців. Характерно, що останнім приписується духовна природна досконалість небагатьох обраних.

В пам’ятці проглядає погано схована зневага до народних мас і робить ся спроба довести “законність соціальної нерівності”. З цією метою приводяться міфи про царювання Їми, коли ця нерівність нібито не існувала.

Дидактичний елемент є у всіх книгах цього обширного тракту, але одна з них – шоста цілком складається з порад і настанов, наданих головним чином у формі афоризмів, які складаються за типом народного прислів’я і приказки. Такий, наприклад, афоризм, який виражає основну ідею свода: “Столбовая дорога – это религиозность, а обителью (будет) рай”. В цей же час для дохідливості і доказів ідей, які проповідуються в “Денкарді” залучається загальнонародне наслідування. Тут багато посилань на міфологічних і легендарних героїв, приводяться сюжети міфів і оповідей.

Таким чином, всі три пам’ятки, не дивлячись на різноманітні запитання, і відтінки їх втілення, в деякій мірі належать до “Авести”, в різній степені зберігаючи її особливості – злиття елементів науки, релігії, етики, мистецтва, різних літературних жанрів. Оскільки з часів оформлення цих сводів відбулися великі зміни по відношенню до літературних жанрів і в розвитку мови (до IX ст. н. е. середньоперська мова стала вже мертвою), то треба зробити висновок, що пам’ятки релігійного характеру створювались під відомим впливом “Авести” і її середньоперських перекладів.