Зміст.

Вступ

Розділ І „Молитва в загальному”.

Поняття молитви.

Значення молитви.

Розділ ІІ (Роди молитви).

Молитва прослави.

Молитва подяки.

Молитва перепросьби.

Молитва просьби.

Розділ ІІІ (Види молитви).

Усна (словесна) молитва.

Розумова (умова) молитва.

Споглядальна молитва.

Вступ

Кожен знає, що молитва є необхідною властивістю релігії, є початком радості для того, хто справжньо та щиро молиться, є відкриттям християнської віри.

Тому ми питаємо, що це означає – молитва в загальному, як треба молитися, які роди та види висуває правдива християнська молитва, щоб вона дійсно стала для нас дорогою до Бога, щасливості та радості. Молитва є і залишається для нас таємницею. Інакше не може бути, бо вона йде від Бога, який є таємницею. А нинішня людина відкидає та нічого не хоче знати про таємниці, намагаючись їх розшифрувати. Вона не визнає також тієї таємниці, якою є спілкування з Богом. Молитва для людей не має сенсу, бо Бог мовчить, Він є далеким від людини та від цього світу. Люди звикли брати свою долю у власні руки.

Дана праця налічує в собі три розділи. В одному розповідається про молитву в загальному; в другому про роди, а в третьому – види молитви. Вони доповнюють один одного своїми змістами. Кожен повинен мати у своєму житті стільки молитви, щоб 1) ретельно сплачувати данину хвали, яку кожна особа повинна скласти Господу Богу у формі актуальної любові, щоб 2) у власній душі зберігати готовність виконати волю Божу і любов до Бога над усе. І то згідно з тією істиною, що хто не йде вперед, той відступає, що замало тільки зберігати хобітуальну любов через утримання від гріхів, але треба у ній зростати і розвиватися так, щоб розпромінювати добро довкола себе.

Найпершою причиною, з якої витікає молитва, є людська недоля. У цьому розумінні молитва не є висновком нашого розумового осмислення, а виривається з надр нашого буття, як крик.

Суттю справжньої молитви є саме пізнання та визнання нашої недолі, дійсного становища нашого існування, яке повністю та цілковито залежить від Творця. Цей крик є стогоном, молитвою, що шукає порятунку. Доки наша молитва не виходитиме з таких глибин нашого існування, де відкривається наша нікчемність, то доки ми не узріємо безмежне милосердя Бога, немає дива, що наша молитва залишатиметься поверховою та мало успішною, без великої користі для нас.

Людина, життя якої стає істинною молитвою, не тільки перемінює себе, вона випромінює небуденно та прекрасне світло, яке перемінює все довкілля.

Дана праця піднімає тему „Молитва, як особливий контакт з Богом”. А також глибоко розкриває суть і значення молитви. Детально описує про те, яку роль відіграє молитва у житті християнина, а також йдеться про її вплив на різні стани людей. При розкритті цієї теми мені допомагає така література: Святе Письмо. Основною книжкою для написання цієї роботи я вибрала Матея ель Мескіна „Поради про молитву”, а також Св. Альфонс Лігорій „Молитва – могутній засіб спасіння”. Головна проблема, яка стоїть передімною – детально розкрити роди та види молитви які існують в контакті з Богом.

Розділ І „Поняття молитви”.

Молитва – це акт любові, в якій любов Бога проявляється найбільше, бо всі здатності людської душі через молитву свідомо й актуально звертаються до Бога та єднаються з Ним.

Св. Іван золотоустий твердить, що „молитва – це певний якір для тих, що їм загрожує розбиття; це скарб, що годен збагатити всього, і дуже успішний лік на хвороби, це засіб, щоб зберігатися в святості” [цитата]. Молитва в стислому значенні – звернення душі до Бога.

Св. Августин каже: „Як тіло не може жити без поживи, так без молитви душа не годна зберегти власного життя” [De Sal. doc., c.28]. молитва – це конечна зброя, щоб боронитися перед ворогами Св. Тома твердить, що Адам упав тому, що не молився, як упав в спокусу: „Він згрішив, бо не звернувся до Бога за поміччю” [Р.1. g.94, а.4.]. молитва просвічує засліплених, скріпляє слабих і грішників перетворює в святих. Для того, щоб християнська любов дійсно стала основою нашого життя, треба спочатку намагатися хотіти її здобути, а згодом її оживляти та підсилювати. Хотіти – є молитвою прохання, а просити – це найпростіший вияв „нашої” волі: „Ісусе я хочу тебе любити”, „Ісусе я люблю тебе”, „Ісусе все, що я чиню, думаю та відчуваю, роблю виключно для Тебе, з Тобою, через Тебе, так, як Ти хочеш”. Наступним виявом нашої конкретної молитви – це успіх доброти до всіх: в усіх людях бачити Христа та з усіма поводитись, як з Ісусом Христом.

Молитва – це хотіти вірити. Вона осягає віру, стає виявом віри, посилює віру. Молитва доходить до Бога. Молитва єднає людину з Богом. Молитва стає довір’ям до Бога. Якби ми не визначали молитву, називаючи її піднесенням до Бога, діалогом з Богом та які види вона не приймала б вона завжди є зв’язком з Богом. Зустріч з Богом не може існувати без віри в Бога. Тому молитва є дією віри, сповненням довір’я. Коли молимося правдиво, тоді вже існує довіра до того, кого проситься та до кого молиться. Чим більше та чим ревніше молиться людина, тим більшою та тим палкішою стає любов до Бога. Саме ця любов є безперервним пошуком зв’язку з Богом. Хто істинно та ретельно молиться, той не впаде посеред тривог та терпінь, а вийде