тебе, легко зауважує це. Від частого споглядання Христа у молитві його невидимий містичний образ таємно закарбовується у твоєму внутрішньому єстві. Таким чином ти набуваєш його безкінечної доброти і лагідності, а твоє обличчя починає світитися тим Божим світлом що й Христове [Пс. 4,7].
Якщо ти наполегливий у щирій молитві ти здобуваєш віру, стійкішу за гори, і це без показу та хизування пустими словами. Твоє життя та поведінка свідчитимуть про це. Часта молитва спричиняє в твоєму єстві таку Божу дію, яка остаточно підносить тебе до прийняття сили благодаті Божої, і тут починається для тебе безперестанне містичне з’єднання з Господом [Матей ель Мескін „Поради про молитву”, - Львів, 1996р., ст. 35-37].
Молитва – це золотий поміст до Бога. Молитися це значить безпосередньо особисто приставати з Богом. По Св. Причасті нема понад молитву кращої злуки з Богом. Чому це так? А це тому, бо молитва заставляє на службу Богові всі наші власті, цілу людину. При молитві злучені з Богом наші найкращі власті: розум, воля і серце. Розум думає про Бога. Воля бажає Бога. А серце готове до любови Бога.
На молитві лучаться з Богом і наші змисли, передусім пам’ять, фантазія і почування. Молитва бере під контроль і ціле наше тіло. Вона помагає нам умертвляти всі наші змисли і тримати в торбах наші пристрасті. Справді, молитва дуже високо підносить людину [О.Ю.Я.Катрій ЧСВВ „Господи навчи нас молитися”, - Нью-Йорк – 1981 – Торонто. ст. 17.].
За допомогою молитви можемо здобути у Бога будь – які добра, однак не завжди Бог вислуховує наші молитви відразу.
Ісус Христос провістив: „І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите” [Мат. 21,22]. Бог не завжди відразу вислуховує наші молитви. Треба частіше стукати до дверей Великого Господа, щоб вони відчинилися (Св. Августин). Бог не раз примушує довго себе просити, щоб переконатися, чи ми справді просимо його від щирого серця, а також тому, щоб ми більше цінували отримані від нього ласки. Хто перестає просити, коли Бог відразу його не вислухає, той доводить, що не просив по – справжньому. Бог швидше вислухає наші молитви, коли ми, молячись, постимо, даємо милостиню, складаємо якусь обітницю або просимо про заступництво святих: швидше вислухає також спільні молитви та молитви праведника. „Ревна молитва праведника має велику силу” [Як. 5,16]. Трапляється, що Бог зовсім не вислуховує нашого прохання, тому що виконання цього прохання зашкодило б нам, або тому, що ми недостойні того, щоб бути вислуханими. Бог подібний до лікаря, котрий з любові до хворого не дозволяє те, що йому могло би зашкодити (Св. Августин). Хто схотів би використати на скоєння зла те, про що просить у молитві, не дістане нічого якраз тому, що Бог шкодує його (Св. Августин). Однак у кожному окремому випадку людина повинна намагатися осягнути того, про що просить Бога, природним шляхом.
Бог допомагає лише тому, хто сам намагається собі допомогти. Бог допомагає не боягузам, а відважним. Молитва робить грішників праведниками, а праведників утримує в стані ласки. Молитвою грішник здобуває собі помилування. Розбійник по правиці Ісуса Христа сказав лише: „Господи згадай про мене, коли прийдеш до царства свого”, Христос відразу помилував його [Лук. 23,42].
Молитва це невичерпне джерело Божої ласки. Вона найперше помагає нам до росту в чеснотах, що сонце для квітів, то молитва для нашого духовного життя. Як під впливом теплого травневого дощика ціла природа оживає, так і він нашій душі, скріпленій молитвою легко і природно ростуть різні квіти чеснот.
Молитва не тільки дає ріст у чеснотах, вона ще хоронить нас перед гріхом і напастями диявола. Так учить Господь наш Ісус Христос: „Чувайте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне” [Мат. 26,41].
Один аскет каже: „Вранці – молитва це ключ, що відчиняє нам скарби Божого милосердя і благословення. Ввечері – молитва, це ключ, що замикає нас під Божою опікою і охороною” [О.Ю.Я.Катрій ЧСВВ ст. 33-35.].
Молитва робить грішників праведниками, а праведників утримує в стані ласки. Молитвою грішник здобуває собі помилування. Розбійник по правиці Ісуса Христа сказав лише: „Господи згадай про мене, коли прийдеш до царства свого”, Христос відразу помилував його [Лук. 23,42].
Хто починає молитися, перестає грішити, а хто перестає молитися, починає грішити (Св. Августин). Смертний гріх і молитва не можуть існувати поруч. Молитва перероджує людину, сліпого робить зрячим, слабкого – сильнішим, грішника – святим. Грішників молитва перетворює у праведників, бо здобуває грішникові лаку жалю і навернення.
Молитвою привертаємо до себе Св. Духа (Св. Єфрем), тобто здобуваємо діючі ласки. Чим ближче в молитві наближаємося до Ісуса Христа, сонця правди, тим більше наша душа отримує від нього світлі і сили. Отже, молитва просвітлює нас і завдяки їй ми щораз краще пізнаємо доброту і велич Бога, останню мету нашого життя.
Молитва примножує наші сили, зміцнює волю і допомагає терпляче зносити життєві незгоди. Молитва – це небесна роса для душі; вона зміцнює і освіжає нашу дуну (Св. Золот). У молитві душа знаходить заспокоєння, з неї черпає нові сили. Тому ми повинні молитися після кожної тривалої роботи і перед кожною важливою справою. Сам Христос час від часу залишався на самоті, щоб помолитися, а безпосередньо перед своїми страстями довго молився на Оливній горі. Людина, котра часто молиться, ніколи