Молитва – це розмова дитини з батьком. Спробуйте й побачите, який добрий Господь Блаженний, хто до нього прибігає [Пс. 34,9].

Один день присвячений молитві, вартий більше, ніж усі роки, прожиті в розкоші і розвагах.

Хто не молиться, не може бути врятований, бо потрапляє у тяжкі гріхи [Франц Шпірого „Католицький народний катехизм”, - Львів, 1997р., ст. 565-567.]. Якщо б можна було заглянути у пекло, то ми б побачили б, що там знаходяться виключно ті, що не молилися.

„Коли сам Христос цілими ночами молився, то що ж тоді робити нам, аби здобути спасіння?” (Св. Амвр.).

Хто не молиться, не має сили протистояти спокусам. Така людина схожа на солдата без зброї, на птаха без крил. Людина без молитви – це билина, котру вітер хитає на усі боки. Хто не молиться, той вже тепер мертвий (Св. Золот.). З людиною, котра не молиться діється те саме, що з рибою, витягнутою з води або з деревом, вирваним із землі.

Людина не може постійно віддаватися земним роботам (турботам), але повинна прагнути до Бога, бо інакше загине (Св. Авг.). Саме тому Ісус Христос так часто закликає до молитви [Мар. 13,33; Мат. 26,41]. Всі народи землі моляться до своїх богів; очевидно, в серці кожної людини Бог заклав потребу молитися. Безперестанна молитва оберігає нас від злого ворога, як стіни фортеці; безперервна молитва – це міцний панцир, який береже тіло від ворогів.

Отже, виконуючи будь – яку роботу, ми повинні часто звертатися до Бога і кожну роботу розпочинати з добрим наміром на славу Божу.