У наших усних молитвах треба звертати увагу:

1) На правильну вимову слів, на фрази та на відповідне положення тіла.

2) На зміст слів і фраз.

3) Взагалі звертати увагу на Бога і на Божі справи, без глибшого вдумування у зміст слів чи фраз.

На молитві усній перша форма є найважливішою, це зрозуміло, хоча друга форма є досконалішою, бо вона більш природна та більш корисна, легша, вартісніша. Також третя форма, є доброю і дозволеною в церковному Правилі. Тут можна у час хору, коли зворушує Божа ласка, розважати Таїнства Свят у році чи муки Христові не звертаючи уваги на зміст окремих слів. Початківці, звичайно, відправляються у першому способі, але після кожний вибирає собі спосіб. Можна аткож змінювати способи, що часто залежить від обставин чи потреб душі.

Треба звикати замолоду молитися з увагою, як тільки можливо. Це жаль, коли в такій духовній спільності так багато ображаємо Бого щоденними гріхами.

Ми повинні також кожен зокрема молитися усно, щоб:

Так освячувати органи мови;

Так підтримувати увагу й побожність;

Серед усних молитов найбільше надаються:

а) Отче наш...

б) Богородице Діво...

в) Вервиця.

Релігійні пісні є водночас гарним розважанням. Хто побожно співає, молиться подвійно. Початківці в духовному житті, що ще не вміють розважати, повинні уважно проказувати усні молитви. Прості вірні, проказуючи усні молитви часто почувають величне захоплення, але треба пам’ятати: ліпше, проказати молитов менше, але добре, ніж багато, але погано. Молитви ранні та вечірні.

Рання молитва повинна моти такі почуття:

Подяки Богові за щасливо пережиту ніч;

Прослави Бога та добрий намір;

Благання Божої опіки на весь день;

Поручатися Пречистій Діві Марії, Ангелові Хоронителеві та Святим, до яких маємо особливе набожество чи яких ми вибрали собі за покровителів;

Відновити добрі наші постанови.

Добре вивчити напам’ять якусь одну ранню молитву, щоб були зібрані разом усі ці почуття.

Дуже корисним є починати день молитвою. Добре почати – це вже половина пережитого дня. Господь хоче, щоб його прославляти вже у перших наших заняттях дня.

Як лиш пробудимося, звернути наші думки до Бога та пригадати собі предмет розважання. Коли приходить година, щоб вставати з ліжка, не піддаватися лінивству, але вставати зразу.

Вечірня молитва повинна мати такі почуття:

Подяки Богові за отримані ласки упродовж дня;

Щирий іспит сумлінні;

Акт жалю, перепросьби;

Доручати богові свій нічний спочинок;

Просити в Бога опіки на нічний спочинок;

Просити Божу Матір, Ангела Хоронителя, Святих своїх опікунів, головно Св. Йосифа Обручника, щоб мати щасливу смерть;

Ніколи не кластися до ліжка, щоб спочатку не розбудити акту досконалого жалю;

Нічний спочинок часто буде залежати від наших вечірніх молитов;

Починати день з Богом і закінчувати день з Богом, це найкраще життя яке лиш може бути.

1) Публічна молитва.

Марія вчить нас, як потрібно молитися. Є різні види молитви. Кожен з них провадить до повноти духовного життя. Марія часто молилася з усіма спільно. Вона постійно ходила до храму й брала участь у спільній молитві. Разом з прочанами вона з Йосифом йшли до Єрусалиму, молились і співали пісень. На підході Св. Міста, вони співали псалми. У храмі вона відмовляла всі молитви, що їх має знати кожний юдей. Також ціла сім’я збиралася на спільну молитву у своїй хатині в Назареті. Участь Марії у спільній молитві, має бути прикладом для нас. Молячись з усіма, ми тим самим віддаємо шану Богові, дякуємо йому за все те, що Він вчинить для нас у житті.

2) Контемплятивна молитва.

Приватна молитва – це розмова з богом на одинці. Більшість свого часу ми повинні проводити в тиші серця. Контемплятивна молитва – це перебування з Богом, відчуття Його присутності, насолодження його любов’ю. Така молитва не потребує багато слів. Ми можемо повторювати собі: „Я люблю Тебе Боже!” Марія багато молилася наодинці. Це були години наповнені любов’ю, спокоєм і радістю. Серце Марії було з’днане з Богом. Вона говорила мало. Коли серце говорить до серця, тут не потрібні слова.

„Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері і молись Отцеві твоєму, перебуваючи в тайні” [Мт. 6,6].

1.2. Розумова (умова) молитва.

Перші молитви, які ми навчилися в дитинстві, були установлені тексти і формули, - „Отче наш”, „Богородице Діво”, „Вірую” і т.і. Ми повторювали слова, які склав хтось інший. В молитвах ми немов би привласнювали їх собі, вони наче ставали нашими власними. Ми їх повторювали наголос. Такі молитви називають усними. Не тому так називають, що робимо рухи устами. Лише це – не вистачає для молитви. Ми ж бо стараємося, щоб і думка наша і серце наше єдналося в цю хвилину з тим, що вимовляє язик [Тома Шпідлик „Як ми молимося” – Рим, 1995].

Мислена молитва є випромінюванням літургійоної молитви. Хто пристане до останньої і навчиться черпати з неї стимули для духовного життя, той не раз