Вплив буддистської культури на формування стосунків між народами

План

Вступ

Релігія є структурним елементом суспільства від початку його історії, виступаючи фактором становлення, розвитку і змін соціальних відносин. Релігія у суспільстві була і є могутньою і реальною силою, яка мала і має великий вплив на людину і суспільство, історію, культуру, мораль, побут, звичаї. Відомі історики і соціологи — англійський історик А. Тойнбі, французький соціолог Е. Дюркгейм, німецький соціолог М. Вебер, американський соціолог Т. Парсонс та ін. надавали великого значення релігії в житті суспільства.

Е. Дюркгейм, наприклад, порівнював вплив релігії на суспільство з дією клею: вона допомагає людям усвідомлювати себе як моральну спільноту з загальними цінностями і цілями.

А. Тойнбі в своїй капітальній 12-томній роботі «Розуміння історії» історію людства розглядає як історію окремих цивілізацій — давніх і сучасних, західних і східних. В основу своєї класифікації він поклав релігію.

Релігія спирається на традицію, досвід сотень поколінь, надає її нормам сакрального характеру і тим перетворює їх на суворий стандарт поведінки, обов'язковий стереотип. Національно-культурна традиція з її міцною консервативною інертністю створює для релігії захисний панцир, силу внутрішньої непохитності. Тому у відношенні до держави і суспільства релігія є цементуючою основою.

З історії відомо чимало прикладів інтегруючої, стабілізуючої ролі релігії в історії держав та імперій. Так, у Китаї релігійна система енергійно освячувала політичну структуру, що сприяло її збереженню протягом тисячоліть у майже незмінному вигляді. Розквіт давньоєврейської держави тримався на силі її релігії.

В наш час релігійна мотивація займала значне місце в національно-визвольних рухах країн Африки, в боротьбі за громадянські права негрів США, в латиноамериканських антиімперіалістичних рухах.

Там, де релігія слабо підтримувала державу, влада і суспільство гинули легше, як це було на прикладі ближньосхідних імперій — перської, ассирійської.. В Індії релігія була індиферентною до держави, і держави там легко виникали і гинули, були нестабільними. Але у відношенні до соціальної структури релігія діяла активно, і соціальна структура з її кастами збереглася в Індії до наших днів.

Історичний досвід людства вчить, що релігія у суспільстві є могутня сила, з нею рахувалися правителі і уряди, нею надихалися реформатори і визначні історичні постаті. В деяких країнах Сходу релігія і нині займає домінуюче місце в житті суспільства, особливо у тих країнах, де сповідують буддизм.

1. Буддизм – найдавніша з світових релігій

Світ буддизму — релігії, що виникла у Давній Індії у VI ст. до н. е., — є напрочуд живий. І не тільки тому, що ця релігія й сьогодні має багато прихильників, окрім традиційних регіонів її поширення на Сході, також у Європі, Америці. А ще й тому, що ідейна спадщина буддизму співзвучна з деякими елементами сучасної наукової картини світу. А буддійська культура й сьогодні хвилює своєю досконалістю, витонченістю, екзотичністю.

Засновником буддизму вважається реальна особа, Гаутама Шакьямуні, син князя з племені шакья, відомий світу під іменем Будди Просвітленого. З оповідей про Будду дізнаємось, що він народився в дивний спосіб (його матері приснився сон, що їй у бік увійшов білий слон, і народився хлопчик з боку матері). З дитинства відрізнявся розумом і здібностями, мудреці передрекли йому незвичайне майбутнє. Ріс у розкоші, не знав про біди і нещастя. Одружився, став щасливим батьком. Дуже вплинуло на нього знайомство з дійсним життям, коли він, вже дорослий, виїхавши за стіни палацу, побачив хворого, потім старого і убогого чоловіка, потім — похоронну процесію і нарешті аскета, який занурився у важкі роздуми. Ці зустрічі стали переломним моментом у житті принца. Він зрозумів, що у світі більше страждання, ніж радостей і насолод, що світом править страждання. Він покинув палац, сім'ю, оселився з аскетами-самітниками біля міста Кушинагари, вступив у їх товариство під іменем Гаутами. Шість років тривало самокатування голодом, спрагою, спекою і холодом. І Гаутама прийшов до висновку, що самокатування не є шляхом до істини. Він залишив самітників і рушив до представників секти санкхья, які проповідували споглядання як шлях набуття внутрішнього спокою. І їх вчення не задовільнило Гаутаму, хоч самі принципи поступового проходження ступенів споглядання були йому близькі.

Гаутама йде далі, до міста Сайя. По дорозі під його ногами земля здригається від землетрусу і з водоймища з'являється Каліка або Калі-Нага — цар змій, уособлення водної стихії, який передрікає, що близький момент просвітлення і перетворення в Будду.

Нарешті Гаутама досягнув дерева Бодхі (пізнання), сів під ним і занурився у споглядання. Але тут з'явився бог зла, війни і смерті — Мара (до речі, слова смерть, вмирати увібрали кореневі звуки його імені, походять від нього). Він вирішив спокусити Гаутаму, тому, що був занепокоєний, що його влада втратить силу. Але Гаутама стійко переніс всі спокуси і продовжив свій великий подвиг.

Під деревом Бодхі, у стані глибокого самозанурення, самопізнання, відречення від усього земного він прозрів, став Буддою, тобто Просвітленим. Йому відкрилися таємниці і внутрішні причини круговерті життя, відкрилися чотири великі істини (4 було у індійців священним числом), з якими він ознайомив людство. Перша: Життя — це страждання, світом правлять страждання. Друга: причиною страждань є людські страсті і бажання. Третя: позбутися страждань можна лише відмовившись від земних бажань, від жадоби життя, занурившись у нірвану (стан абсолютного спокою, злиття з Абсолютом). Четверта: існує шлях позбавлення від страждань і досягнення нірвани.

Пізнавши чотири