Загальновизнаним верховним авторитетом всіх прихильників ламаїзму і багатьох буддистів став Далай-лама, котрий у столиці Лхассі зосередив вищу духовну і політичну владу.

У XVI ст. ламаїзм поширився у Монголії, в XVII—XVIII ст. стає релігією бурятів, калмиків, тувінців.

Священні тексти ламаїзму зібрані у 108-томне зібрання Ганджур. Коментарі до Ганджура-Данджур, складаються з 225 томів. Крім того, ламаїсти шанують і вивчають твори Цзонхави і більш пізніших отців ламаїстської церкви, в тому числі, і Далай-лами.

Ламаїзм є синтезом всього ідейно-теоретичного багажу буддизму за більш ніж 2-х тисячолітню його історію.

Вчення про нірвану у ламаїзмі відсувається на другий план. Детально розроблена космологічна система. Вершина її — Будда Будд-Адибудда, володар усіх світів, творець усього, його головний атрибут — велика пустота, яка є духовною суттю, духовним тілом Будди і пронизує собою усе. Усе живе, кожна людина несе в собі частку Будди і тому володіє потенцією для досягнення спасіння. Досягнути спасіння можуть лише небагато людей. Для більшості головне — добитися вдалого переродження або відродитися у Західному раю будди Амітаби. Ідея про рай і пекло прийшла у ламаїзм від буддизму Махаяни і дещо збагатилася з ісламу, про що, свідчать деякі яскраві деталі. Пекло і рай не виключають людину з колеса перероджень, з світу кармічної сансари. Для ламаїста головне — поліпшити свою карму за допомогою лами, щоб відродитися у західному раю Амітаби або на одному з багаточисленних небес, в одному ряді з божествами і святими, чия карма дозволяє їм довго жити в їх, світах, лишаючись молодими і здоровими.

Тібетський ламаїзм і сьогодні є свого роду центром для багатьох буддистів світу. Ламаїзм відіграв велику роль в історичних долях народів Центральної Азії — тібетців, монголів, бурятів, калмиків, тувинців.

Після створення Китайської Народної Республіки 14-й Далай-лама залишив Тибет і переселився у пригімалайські райони Індії. Під час «культурної революції» у Китаї 1966—1976 pp. постраждало чимало цінностей ламаїзму.

Однак у сучасному Тібеті ламаїзм продовжує займати важливе місце і своєї ролі сакрального центру буддизму Тібет не втратив і понині.

Сьогодні на Далекому Сході та у Південно-Східній Азії ця релігія є домінуючою. З кінця XIX ст. буддизм проникає .у Європу і Америку. Через захоплення буддизмом пройшли відомі мислителі, серед яких Шопенгауер, Гартман, Лев Толстой, родина Реріхів. На основі буддизму О. Блаватська та С. Безант створили свою теософію, яка сьогодні популярна в світі.

Число прихильників буддизму та інших східних релігій на Заході зростає. Наявна ця тенденція і в Україні. У 1992 році організаційно оформилися буддисти України — в Донецьку відбувся їх конгрес.

Висновок

Сучасна незалежна Україна впевнено взяла курс на плюралізм — політичний, ідеологічний, релігійний. При належному рівні розвитку демократії та толерантності, за наявності культури міжконфесійного спілкування, віротерпимості поліконфесійність не шкодить національній справі і навіть може бути ознакою цивілізованості. Адже кожна з релігій збагачує суспільні духовні цінності своїми культурними традиціями, ідеями. Проте, релігійне життя в Україні є напруженим, в окремих випадках має місце міжконфесійна боротьба, що є загрозою для громадського миру і злагоди. У демократичній, цивілізованій державі, якою ми хочемо бачити нашу Батьківщину, дуже важливо виховати у суспільстві повагу до всіх релігій, толерантне ставлення до них, як це прийнято у всіх демократичних країнах.

Література

Буддизм: словарь-справочник. – М., 1992.

Корнев В. Буддизм – религия Востока. – М., 1990.

Кочетов А. Буддизм. – М., 1983.

Линдсей Д. Коротка історія культури. – К., 1996.

Ходькова Л. П. Релігієзнавство. – Львів, 2001.