Вознесінням закінчується пасхальна обрядовість і відкривається троїцька, починається перехід до літа.

З аграрних прикмет відомі такі: на Вознесіння гарна погода — до врожаю. Вознесіння з дощем — Ілля з грозою.

3. Спільні і відмінні риси християнських свят

Вознесіння Господнє щільно пов’язано з святом Пасхи, воно припадає на 40 день після Великодня. Обидва ці свята було запроваджено в ІV столітті. Обидва свята не мають усталеної дати.

Свято, яке відзначають на сороковий день після Пасхи. Вознесіння на небо воскреслого після страти Христа завершує земну його біографію.

І Вознесіння і Пасха – це християнські свята в пам’ять про Ісуса Христа, його воскресіння та вознесіння на небеса. Це свято в побуті віруючих невід’ємне від Пасхи не дуже поширене і залишилося суто релігійним, церковним святом. Своїм змістом породжує у віруючих думку про тлінність земного життя і націлює їх на християнське подвижництво заради досягнення "життя вічного".

Висновки

Усі свята церковного року поділяються на дві великі групи: на свята рухомі і нерухомі. Рухомі свята такі, що припадають на різні числа кожного року. Пояснюється це тим, що вони залежать від Пасхи, яка теж не має сталої дати. Нерухомі свята відзначаються у один і той самий день кожного року. Багато з цих свят залежать від свята Різдва Христового і створюють Різдвяний цикл.

Найважливіші після Пасхи свята мають назву Дванадесятих, їх дванадцять — звідси й походить назва.

Церковні свята українського народу та його давні традиції, хоча і виникли кожне у свій час та з своєї власної причини і тому існували та розвивалися паралельно, інколи все ж таки взаємодіяли та впливали одне на одне. Найчастіше це було можливим через неосвіченість, необізнаність селянина у біблійних подіях та в житіях християнських Святих, в яких у минулому не дуже розумілися і деякі служителі церкви.

Проте інколи церковні свята та давні народні традиції дуже вдало збігалися.

Часто-густо простий народ й уявлення не мав про офіційні біографії Святих праведників, про дійсний зміст Церковних свят; він створював свої характеристики й образи календарних Святих, іноді спираючись на час святкування дня Святого або на особливі умови, що були пов'язані з ними. При цьому іноді в народному уявленні виникали досить жорстокі та фамільярні перекручення Дійсних фактів. У зв'язку з цим пояснення того, що було насправді, поруч з ілюструванням народних тлумачень набуває сьогодні особливо важливого значення.

Література

Релігієзнавство: Підручник. – К., 2000

Лубський В. Релігієзнавство. – К., 2002

Матвєєва Н. Свята і святі України. – К., 1995

Колодчий А. Релігія в духовному житті українського народу. – К., 1994