4. Атеїзм як форма вільнодумства.

Як елемент духовної культури атеїзм є таким же давнім, як і релігія. Своїми витоками він сягає родового суспільства. Атеїзм (гр. а — не і teas — Бог) — форма вияву таких світоглядних орієнтацій людини, які утверджують її в бутті, вільному від необхід-ності апелювати до надприродного.

Найвиразніших виявів атеїзм набув, починаючи з епо-хи Просвітництва. Цей радикальний напрям вільнодум-ства пов'язаний передусім із іменами французьких філо-софів П'єра Бейля (1647—1706), Франсуа-Марі Вольтера (1694—1778), які критикували догми католицизму, інкві-зицію та єзуїтів.

Найдовершенішу атеїстичну форму вільнодумство мало у творчості французьких матеріалістів Жана Ламетрі (1709—1751), Дені Дідро (1713—1784), Клода Гельвеція (1715—1771), Поля Гольбаха (1723—1789), які не лише кри-тикували ортодоксальні форми релігії, а й вдавалися до її повного заперечення шляхом відкидання ідеї Бога, їх справа отримала своє продовження у творчості німецького матеріаліста Людвіга Фейєрбаха (1804—1872). На відмі-ну від своїх попередників, таємницю релігій Фейєрбах на-магався розкрити не шляхом аналізу суспільного середо-вища, а шляхом вивчення природи самої людини. Однак, заперечуючи наявні релігії, зокрема християнство, Фейєр-бах висунув ідею створення нової релігії, в основу якої поклав обожнення людських стосунків, почуттів у кон-тексті принципу «людина людині — Бог».

Форми вчення про релігію як фантастичне відображен-ня тих зовнішніх сил, які панують над людиною, атеїзм набув у творчості К. Маркса і Ф. Енгельса. Вони намага-лися показати роль матеріальних чинників в існуванні релігії, описати їх соціальні функції.

Історія свідчить, що атеїзм легше проголосити, ніж здійснити. Річ у тім, що підґрунтям атеїзму є раціоналізм. Він надає цій формі вільнодумства рис прозорого і систематизованого світогляду. Але водночас раціональ-ний підхід до побудови власної картини світу звужує сфе-ру впливу атеїзму, оскільки вимагає відповідної підгото-вки для сприймання наукових аргументів та їх критич-ного аналізу. І якщо носії атеїзму не здатні до критичного мислення, тоді на його ґрунті проростає фанатизм -- як наслідок людської обмеженості, роздратування від неспро-можності захистити свої погляди силою здорового глуз-ду, аргументами розуму.

Атеїзм, як справедливо зазначає український релігієзнавець Анатолій Колодний, — специфічна форма лю-динознавства. Його соціальний зміст полягає не у звіль-ненні свідомості індивідів від релігійних уявлень, а в утвердженні людини в такому бутті, яке заперечує необ-хідність звернення за допомогою до надприродних сил тоді і там, де вона діє сама. Тобто атеїзм зорієнтовує лю-дину на свідомий контроль за всіма процесами своєї жит-тєдіяльності.

Література.

Історія і теорія релігії та вільнодумства.-К., 1993

Философские пролемы истории свободомыслия и атеизма.-М.,1987

Черній А. Релігієзнавство.-К.,2003