4. Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий — субота для Господа, Бога твого.

5. Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на Землі.

6. Не вбивай!

7. Не чини перелюбства!

8. Не вкради!

9. Не свідкуй неправдиво на свого ближнього. 10. Не бажай дому ближнього свого, не бажай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані < вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!

Релігійні свята в іудаїзмі, як і в інших релігіях, стосуються певних подій в історії єврейського народу або пам'яті вшановуваних ним святих. В їх основі — давні побутові свята, пов'язані зі зміною річного астрономічного і календарного циклу. Свята супроводжуються богослужіннями та обрядами. Релігійні свята в іудаїзмі: обрізання, ритуальне обмивання, Рош-Гашана (свято Нового року), Йом Кіпур (день Спокути), суккот (кущі), ханука, пурим, песах, шабат (щотижневе свято суботи).

2.5. Синтоїзм

Національна релігія японців — синтоїзм — є широким комплексом уявлень, ритуалів, звичаїв, традицій, візувань.

Прихильники синтоїзму поклоняються багатьом богам і духам (камі), які, за уявленнями, оживлюють природу, здатні перетворитися на будь-який предмет. Їх уявляли тваринами, рослинами, камінням, явищами природи і навіть людьми.

Японці вважали магію могутнім засобом впливу на надприродні сили, надаючи при цьому великого значення ролі жерців. Коли імператор став верховним жерцем, було сформовано жрецьку ієрархію. Відправлення культу, яке раніше здійснювали старійшини родів і вожді племен, стало професійною справою канну сі (господарів камі) — жерців, які успадковували своє суспільне становище. У VIII ст. каннусі стають чиновниками департаменту в справах синто. Поступово в синтоїстському пантеїзмі (налічувалося 3132 божества) склалася ієрархічна система на чолі з богинею Сонця Аматерасу. Її було оголошено прародителькою нації, імператорської родини. Культ . Аматерасу зберігся дотепер.

Спершу синтоїзм не мав Священного Писання, ідеї Одкровення. Віровчення передавалося і відточувалося у традиціях. З V—VI ст. він став державною релігією Японії, а імператор — верховним жерцем. У VII—VIII ст. було відібрано і письмово оформлено священні тексти Гудима А. М. Релігієзнавство. — Т., 2002. – С. 97..

Релігійне вчення синтоїзму містить оригінальну анімістичну концепцію. Це безумовний, послідовний політеїзм (світ камі). Камі — верховні божества, покровителі стихій і світів, вони — й локальні божества, покровительство яких зводилося навіть до окремих об'єктів: струмка, каменя, дерева, квітки тощо. Камі — це і душі предків, а поклоніння їм — поклоніння предкам.

У системі синтоїстського культу є і храмові свята — мацурі, які влаштовують раз або двічі на рік, протягом одного чи кількох днів. Обряди, які супроводжують мацурі, мають традиційний і притаманний саме цьому храму місцевий колорит, у них виявляються ментальність, звичаї жителів окремої місцевості. Ці обряди виникли у II—III ст., на їх формування вплинуло первісне шаманство.

2.6. Зороастризм

Щодо походження і розвитку зороастризму побутує багато версій, що зумовлено динамічними процесами (міграції населення, формування і розпад імперій тощо) на давньоіранських землях, які вважають його батьківщиною.

Історичні умови виникнення. Зороастризм, за однією з версій, виник на заході Ірану — в Мідії, поширившись звідти на схід (мідійська концепція). Але домінуючою є точка зору, за якою він виник на сході Ірану — в Бактрії, поступово освоюючи його західні терени аж до Мідії, де його підтримали жерці з племені магів. Але всі дослідники сходяться на тому, що в VII—VI ст. до н.е. у давньому Ірані вже існувало релігійне вчення, пов'язане з ім'ям напівміфічного мислителя Заратуштри, який одержав його шляхом Одкровення.

Зороастризм ще називають маздаїзмом — від імені його головного бога Ахурамазди, релігією Авести — від назви книги, а його прибічників — вогнепоклонниками — за підкреслене поклоніння культу вогню. Він є першою релігією Одкровення — релігією, вчення якої одержане пророком від єдиного Бога. Наступними є іудаїзм, християнство та іслам.

Авеста — священна книга зороастризму. Створювалася вона в різних місцевостях Ірану упродовж багатьох віків, остаточно сформувавшись у І тис. до н.е. Найдавнішою її частиною є чати (пісні), що містять вчення пророка Заратуштри, гімни богам і міфічним героям, яким поклонялися індоіранці ще до зороастризму.

Зороастризм вперше в історії релігії висунув детальну есхатологічну систему (релігійне вчення про кінцеву долю людства і Всесвіту). Основою його є дуалістичне розуміння двох його першоначал — добра і зла. З цією концепцією пов'язане і зороастрійське розуміння людини — продукту божого творіння. Її створив Ахурамазда для добра. Але людина має свободу волі, може піддаватися впливу зла і сприймати його. Анхра-Майнью теж не байдужий до людини. Він є покровителем войовничих кочовиків, які нападають на землеробів. Сприяє він і дикій фауні (гадюки, комахи, терміти тощо), яка шкодить землеробові. Тому людина повинна коритися Ахурамазді — заступникові землеробів, осілого життя, домашніх тварин, цінувати добро і світло, займатися землеробством, знищувати дику фауну.

75

Зороастрійський культ передбачає чимало свят. Це сім встановлених Заратуштрою щорічних свят на честь Ахурамазди та його пантеону. Багато свят запозичено з дозороастрійського періоду. Вони пов'язані з певним періодом року і звуться гаханбарами (гахамбарами). Їх шість: в середині весни, в середині літа, на початку осені (свято збирання врожаю), наприкінці осені