Однією з прикметних особливостей католицизму є вчення про главенство Папи Римського над усіма християнами, якого проголошено намісником Христа на землі, спадкоємцем апостола Петра, що засвідчує намагання католицької церкви уособлювати все християнство. Певним розвитком цього вчення став догмат про непогрішимість Папи Римського, що визнає непогрішимими офіційні його виступи, оскільки тоді його устами глаголить Бог.

Одна із провідних ролей у Ватикані належить Священній конгрегації у справах віровчення, у віданні якої контроль за відповідністю висловлювань діяльності теологів, духовенства католицькому віровченню.

3.2.3. Протестантизм

Протестантизм виник внаслідок другого розколу в християнстві як опозиційний рух католицькій церкві. Генетичне він був пов'язаний з Реформацією — національно-визвольним та суспільно-політичним рухом у Європі в XVI—XVII ст., який знаменував перехід від Середньовіччя до Нового часу, від феодальних до капіталістичних відносин.

Виступаючи проти католицької церкви як одного з інститутів феодалізму, ідеологи протестантизму заперечували її посередницьку роль між людиною і Богом, культову практику, догматичні положення. Свої реформи протестанти обґрунтовували «справжнім прочитанням» Біблії, яку оголосили єдиним джерелом Одкровення, авторитетом у питаннях віри. Вони виступали за право кожного громадянина вільно читати і тлумачити Біблію як єдине джерело протестантського віровчення.

Особливим є погляд у протестантизмі на проблему людини. Властива буржуазній епосі індивідуалізація людського буття затребувала таких релігійних уявлень, за яких тільки особиста віра людини може забезпечити їй спасіння. Стверджувалося, що у своєму гріхопадінні людина втратила здатність творити добро, тому їй не досягти спасіння за результатами своєї діяльності, заслуг. Воно можливе як наслідок божественного втручання. А для цього потрібна віра людини в спокутну жертву Ісуса Христа. Водночас акцент було зроблено на ролі особистості у релігійному житті. Наприклад, якщо православ'я і католицизм регламентують систему постів, то протестантизм пропонує кожному вирішувати це питання на основі власних поглядів, пристрастей, звичок.

Своєрідно трактує протестантизм і саму ідею Бога. З погляду його ідеології. Бог існує тому, що він потрібен людині, яка в нього вірить: «У що віриш, те й маєш».

Протестантизм відмовився від поклоніння Богородиці і святим, вшановування ікон та інших реліквій. Великого значення надає він індивідуальним та колективним молитвам. Багато протестантських громад визнають свята, пов'язані з життям і діяльністю Ісуса Христа. Допускається включення в календар і громадянських свят.

3.3. Іслам

Іслам (араб. — покірність, віддання себе Богові) є наймолодшою із світових релігій. Його сповідують майже 860 млн. осіб у понад 120 країнах світу. У 28 країнах (Єгипті, Ірані, Іраку, Кувейті, Марокко, Саудівській Аравії, Пакистані та ін.) є державною релігією. Мусульманські общини розкидані по всьому світу, більшість віруючих проживає в країнах Азії та Північної Африки.

Найбільшими центрами релігійної реформації були Ємен — на півдні Аравії та провінція Хіджаз — на північному заході, яка зі священними для мусульман містами Мекка і Медина стала батьківщиною ісламу. Саме з ними пов'язана діяльність засновника ісламу пророка Мухаммеда.

Коран — перша письмова пам'ятка арабською мовою, що містить релігійні погляди на світ і природу, догматичні положення, правові норми, обряди, ритуали, традиції арабів Андріанов В. М., Бублик С. А., Ібрагімов М. М., Чміль Б. Ф. Релігієзнавство. — К. , 2000. — С. 248.

.

Віровчення ісламу, як і будь-якої релігії, передбачає сповідування системи догматів. Існує воно у сунітському та шиїтському варіантах. У сунітському варіанті, який сформувався в VII—VIII ст., їх сім:

1. Віра в єдиного бога — Аллаха.

2. Віра в ангелів.

3. Віра в Священне Писання.

4. Віра в пророків та посланництво Мухаммеда.

5. Віра в кінець світу та загробне життя.

6. Віра у визначення долі людини Богом.

7. Віра у воскресіння після смерті.

Шиїтська система віровчення, що сформувалася у XII— ХІІІ ст., визнає п'ять догматів:

1. Таухид — єдинобожжя.

2. Адль — справедливість.

3. Нубуваат — пророцтво.

4. Імамат — влада імамів.

5. Киямат — воскресіння.

Принципи ісламського віровчення, викладені в Корані та Суні, покладено в основу моральних і обрядових правил, обов'язкових для кожного мусульманина. Вони є джерелом мусульманського права — шаріату.

Іслам досить вимогливий щодо дотримання віруючими мусульманських ритуалів, обрядів і свят. Багато з них є обов'язковими для правовірного. Ісламські свята: Намаз (щоденна п'ятиразова молитва), Ураза (піст), Хадж (паломництво до священних місць ісламу), Зак’ят (очищення), Суннат (обрізання), Завадж (шлюб), Міраж (вознесіння Пророка на небо), Джиназа (поховання померлих).

Висновок

Релігія є складним соціально-історичним явищем, усі елементи її структури – релігійні погляди, уявлення, почуття, інтуїція, обряди, свята, ритуальні церемонії, моральні та канонічні приписи, культові споруди, релігійні організації, навчальні заклади, служителі культу – перебувають у тісній єдності та взаємозалежностях.

Сутність релігії найхарактерніше виявляється у сфері релігійної свідомості, якій властива наявність віри.

Віруючі люди визнають віру дарованим Богом феноменом, що має надприродну сутність.

Релігія є невід’ємним елементом суспільного життя, важливим чинником суспільних відносин.

Список використаної літератури

1. Андріанов В. М., Бублик С. А., Ібрагімов М. М., Чміль Б. Ф. Релігієзнавство. — К. , 2000. — 496с.

2. Гудима А. М. Релігієзнавство. — Т., 2002. — 262с.

3. Дулуман Є. К., Закович М. М. Релігієзнавство. — К., 2000. — 349с.

4. Калінін Ю. А., Лубський В. І. Релігієзнавство. — К., 1997. — 455с.

5. Лубський В.І. Релігієзнавство. – К., 2002. – 432 с.

Питання 1. Як Христос відкинув закиди фарисеїв, що він виганяє бесів силою вельзевула?

Відповідь: Христос звернув увагу на логічне