Інший елемент - традиція. Традиція в релігії - це запис колективного і персонального релігійного переживання. Вона надзвичайно сильна в релігійній свідомості і грає в ній одну з найважливіших ролей. Але не менш істотне значення традиції й у науці. Учений ніколи не починає з нуля, а завжди спирається на спадщину своїх попередників. Так, в одній з лабораторій Східної Європи рівняння Максвела були висічені на кам'яних плитах, свідомо імітуючи 10 заповідей.

Третій базис теологічного дослідження - розум. Його використання не виключає можливості звертання до специфічного виду раціонального обговорення, аналізу визначених об'єктів, як це відбувається, наприклад, у квантовій теорії, що застосовує особливу квантову логіку, яка відрізняється від аристотелевої чи побутової. Отже, міркують християнські дослідники, якщо є необхідність пристосовувати наш розум до специфічної природи субатомних часток, те хіба не може бути ще більш нагальної потреби в тонкому пристосуванні для розуміння Бога?

І релігія, і наука, вважають теологи, здатні розвиватися, удосконалюватися. К. Попер говорив, що "наука - одна з небагатьох, якщо не єдина з областей людської діяльності, де помилки систематично критикуються". Але, хоча й у меншому ступені, здатна коректуватися і теологія, у заявах якої немає нічого непорушного. Якщо ми простежимо за ходом розвитку християнської віри, то побачимо, що кожне покоління переживає Бога по-різному і представляє його по-своєму. З погляду Д. Полкінгхорна, "кожен образ Бога - ідол, що у кінцевому підсумку повинен бути розбитий у пошуках Реальності". Як вважають багато богословів, християнська віра - віра, що вимагає розуміння, і її кредо може бути виражено установкою Ансельма Кентерберійського: "Вірю, щоб глибше пізнавати".

Висновки:

1. Християнство є однією з найбільш розповсюджених релігій у світі, однак воно немає внутрішньої єдності і в найбільш загальному вигляді поділяється на три основні конфесії: католики, православні та протестанти. Ці конфесії, в свою чергу, мають численні внутрішньоконфесійні релігійні течії.

2. Основними тенденціями розвитку сучасного християнства є відхід від фундаменталістських тенденцій та орієнтація на співпрацю між різними християнськими конфесіями та течіями. Рух за об’єднання церков дістав назву екуменізму.

3. На сучасному історичному етапі християнська церква відмовилась від конфронтації з наукою. Деякі християнські теологи бачать у науці не потенційну загрозу для релігійного світосприйняття, а можливість довести на науковій базі істинність своїх світоглядних позицій.

2. Католицизм на сучасному етапі

Адаптація католицтва до реалій постіндустріального суспільства, врахування соціальних процесів, що розгорнулися в останній чверті XX ст., пов'язані з ім'ям Папи Іоанна Павла II, у діяльності якого чітко простежуються три напрями: перший стосується внутрішньої політики церкви; другий — соціальних питань; третій — зовнішньої політики. У внутріцерковній політиці він дотримується традиційних позицій: категорично засуджує розлучення, аборти, спроби зрівняти у правах жінок-монахинь зі священиками, участь діячів церкви у політичній діяльності тощо. Папа різко засудив тенденції до плюралізму, що виявлялися в єзуїтському ордені. Згідно з його вказівками, Конгрегація у справах віровчення (в минулому — інквізиція) засудила окремих єзуїтів США, Швейцарії, Німеччини, Нідерландів. Водночас на засіданнях Папської академії у Ватикані на вшануванні сторіччя від дня народження видатного вченого Альберта Ейнштейна з промовою виступив сам Іоанн Павло II, визнавши помилковим і несправедливим засудження свого часу Галілео Галілея інквізицією.

Наприкінці 50-х років починається переорієнтація європейської політики Ватикану: ідею "малої Європи" змінює прагнення до розширення "об'єднаної Європи". З приходом на престол Іоанна Павла II в основу такого розуміння було покладено тезу про спільні християнські корені європейських націй. Для пропаганди концепції "неоєвропеїзму" використовується трибуна ЮНЕСКО, міжнародні культурні форуми.

Європа, згідно з твердженнями Папи Римського, — комплекс націй, які стали такими завдяки євангелізації. Внутрішня єдність Європи є не лише культурною, а й соціальною необхідністю. Європі належить і провідна роль у світовому контексті, завдяки її специфічній культурній традиції і невичерпності сил. У справжній Європі не існує суперечностей між Сходом і Заходом, вона — єдина сім'я народів з різними взаємодоповнюючими особливостями. Зближення, інтеграція європейських націй повинні розвиватися одночасно і в релігійному, і в культурному аспектах.

Для обґрунтування неоєвропеїзму Іоанн Павло II створив власну концепцію нації. На передньому плані у ній — народ, потім вітчизна, релігія, мистецтво, національна культура. Європа, об'єднана спільністю походження, культурної історії і традицій, цінностей і фундаментальних основ організації життя, може врятуватись від внутрішніх небезпек та апокаліптичних конфліктів.

Європейська культура заснована на великій спадщині — іудейській, грецькій, римській, християнській. Але ця спадщина переживає глибоку кризу. Тому створення "нової Європи" пов'язано з надією на релігійне відродження. За словами Іоанна Павла II, "відродження у християнському дусі є єдиним засобом врятування Європи". У 1985 p. папа видав енцикліку "Апостоли слов'ян", провідна думка якої полягає в необхідності об'єднання європейських країн на основі християнської культури. Шлях до єдності між Сходом та Заходом, стверджує Ватикан, в об'єднанні християнських церков у вселенську церкву і загальній євангелізації, суть якої — встановлення передусім моральної вищості католицької церкви. У цьому чітко простежуються політичні цілі. Пропагуючи єдність Європи, Іоанн Павло II підкреслює перевагу римо-католицької церкви, оскільки "апостоли слов'ян" нібито працювали з благословіння і під контролем Пап Миколи І, Андріана II та Іоанна VIII, будучи підданими Великої імперії. Історичні документи свідчать, однак, що Кирило та Мефодій зверталися до Риму лише з дипломатичних питань.

80-ті роки XX ст. стали етапними для католицизму. На Надзвичайному синоді єпископів, присвяченому 20-річчю II Ватиканського собору, було проаналізовано церковні