Місія розросталася: в 1992 році були засновані осередки в Ялті та Харкові, у 1993 — у Львові, у 1994 — у Донецьку та Дніпропетровську. „Діти Бога" стверджують, що „каждая община „Семьи" независима и сама себе обеспечивает средства для существования", проте ця думка викликає певний сумнів.

По-перше, неможливо погодитися із твердженням про повну матеріальну незалежність київської громади. Відомо, наприклад, якщо члену громади знадобиться чи забажається поїхати до громади в іншій державі, то він зобов'язаний надіслати до головного офісу „Сім'ї" в Хантингтон Біч листа, в якому було б указано, куди й навіщо він планує їхати. В головному ж офісі, в свою чергу, розбираються щодо доцільності цієї поїздки й, відповідно, дозволяють чи не дозволяють це зробити бажаючому.

По-друге, теза про „самозабезпечення" київської громади також здається дещо хибною. Відомо, наприклад, що гуманітарну допомогу вони отримують з Японії, друковану продукцію — з Польщі, Росії та Німеччини. Таким чином, більш багаті представництва „Сім'ї" у Західній Європі допомагають більш відсталим громадам України.

Спробуємо проаналізувати, так би мовити, „українську варіацію" вчення „Сім'ї". З розмов із членами громади стає зрозумілим, що основним елементом їх віровчення є теза „Бог є Любов". Також вони впевнені, що знаходяться у стані перманентної духовної війни між ними та Сатаною, яка намагається знешкодити всі їхні зусилля. Досить цікавим виявляється ставлення адептів „Сім’ї" до церкви. Вони повністю відкидають розуміння церкви чи храму як культової споруди, призначеної для проведення богослужінь. Церквою, на їхню думку, є лише духовна спільнота людей поза їхньою приналежністю до різних християнських конфесій. Своєю головною метою вони вважають розповідь про любов Христа і залучення інших людей до нього. Вони не споживають алкоголь, тютюн та інші „шкідливі речовини", бо вважають свої тіла храмами, де живе Святий Дух. Для того, щоб стати, наприклад, членом київської місії „Сім'я" необхідно;*

повністю бути відданим і вірним Христові. Під цим мається на увазі, що для „реалізації Божої волі" необхідна повна відмова від особистої волі та бажань;*

обов'язково „приводити до Христа" інших;*

зректися та відмовитися від прагнення до матеріальної власності;*

вважати волю керівників громади, що висловлюють „волю Божу", ділом першочергової важливості, навіть у тому випадку, коли вона суперечить бажанням чи планам родини та друзів;*

відокремитись від світу, тобто не брати участі у світських справах, жити спільною громадою, обмеживши контакти з навколишнім світом до мінімуму.

Під час контактів з членами осередку „Сім'ї" з'ясувалося, між іншим, їх досить специфічне поняття любові. Вони впевнені в тому, що сексуальні стосунки між дорослими членами громади за згодою усіх зацікавлених, незалежно від того, чи вони одружені (заміжні), абсолютно чисті в очах Бога. Вони мотивують це тим, що „Божа благодать через Ісуса рятує нас від жорстких законів Мойсея, дозволяючи направляти нас божим духом любові". Треба зазначити, що це не єдиний приклад дещо поверхового ставлення „Дітей Бога" до Біблії. Незважаючи на їхні рішучі виступи проти будь-якої спокуси та сексуальної експлуатації дітей, перевірити достовірність цієї інформації абсолютно неможливо, тому що громада у Києві майже закрита для сторонніх.

Нині адепти християнської місії „Сім'я" займаються різними видами проповідницької діяльності. Наприклад, спеціалізуються на проповідях поштою, аби „годувати" релігійною літературою людей, яких вони зустрічали раніше на проповідях, що зараз вже не проводять. Втім, члени „Сім'ї" займаються індивідуальними проповідями, розповсюджуючи серед населення „надихаючу" християнську музику, кольорові плакати, листівки і т.ін. Проте головним у діяльності громади, за словами її адептів, є їхня турбота про дітей та сім'ю. Таким чином, опіка дітей та питання їх освіти залишаються у центрі уваги місії. Треба також зазначити, що „Сім'я" випускає також багато нових освітніх матеріалів для дорослих та дітей: книжки, журнали та проспекти. Випускаються навіть цілі серії освітніх відеокасет для використання в громаді. Але головним пріоритетним напрямком у діяльності членів „Сім'ї" у Києві є музичні виступи перед в'язнями у колоніях, в'язницях, інтернатах закритого типу тощо, додаючи до цього активне „свідчення". Кількість членів „Сім'ї" у Києві складає близько двох десятків осіб. Керівником громади є американець на ім'я Пітер. Нагадуємо, що всі імена у громаді не реальні, а „біблійні", і дізнатися справжні імена дуже важко, бо всі члени місії відокремилися від світського життя і майже нічим з ним не пов'язані.

Становить інтерес діяльність іншої громади „Сім'я", яка не має відношення до вищезгаданої. Ця релігійна група діяла у Києві у середині 90-х років, її заснували колишні православні ченці, а можливо і колишні семінаристи чи священики, отці Василь та Сергій (особи не встановлені, а їх справжні імена не відомі). Свою громаду вони не реєстрували, а богослужіння проводили на квартирі, розташованій у будинку по вулиці Героїв Сталінграду. Ці „слуги Бога" згуртували навколо себе групу підлітків віком 15-17 років, яким для кращого засвоєння духовних істин пропонували вступати з ними у статеві зв'язки.

Невідомо, скільки б підлітків вони наставили на „істинний шлях", якщо б один із підлітків не розповів батькам про культову та позакультову практику цієї громади. Батьки відразу звернулися у міліцію. Отці Василь та Сергій, дізнавшись, що ними цікавляться правоохоронні органи, втекли з Києва та почали