"Сансаріїн-хурде" роз'ясняє і самий процес непорушного закону переродження в його буддійському розумінні. 12 нідан охоплюють 3 наступні друг за другом життя, причому етапи, на які цей процес буття розпадається, символічно зображені на твердо встановлених для кожного з них малюнках. Малюнки, що символізують нідани, розташовані по широкому ободу, що охоплює зовні основне коло колеса.

Минуле життя представлене 2-ма ніданами. Перша зображується у виді сліпої баби, незнаючої, куди вона йде. Це - символ "затьмареності" (авид’я), констатація факту залежності від пристрастей, прагнення до життя, наявність тієї омани розуму, що робить неминучим нове переродження. Друга нідана символізується зображенням горшечника за виготовленням судини. Це - "учинене" (сансара чи карма). Дійсне (дане) життя передане 8_ма ніданами.

1_а нідана - мавпа, що рве плоди з дерева, - символ "свідомості" (віджняна), вірніше лише першого моменту нового життя, що, відповідно до буддійських представлень, починається з пробудження свідомості.

2_а і 3_я нідани "дійсного життя" протікають у період ембріонального розвитку людини. Ембріон переживань не має. Поступово складаються "шість баз", службовців "органами почуттів", точніше "актами відчуття" - зір, слух, нюх, дотик, смак і "манас", під яким розуміється "свідомість попереднього моменту". Символи - людина в човні і будинок із забитими вікнами.

4_а нідана "зіткнення" (спарша) символізується чоловіком і жінкою, що обнімається. Вважається, що ще в утробі матері дитина починає бачити і чути, тобто елементи почуття стикаються зі свідомістю. Але приємних чи неприємних емоцій не виникає.

5_а нідана - "почуття" (ведана), тобто свідоме переживання приємного, неприємного, байдужного, емоційна область свідомості. Ведану символізує зображення людини, в око якого потрапила стріла.

"Почуття" виростає в "прагнення" (трішна), що з'являється у віці полового дозрівання і втілене на "сансаріїн-хурде" у виді людини з чашею вина.

"Прагнення" – 7_а нідана, що відповідає усебічному формуванню дорослої людини, коли в нього складаються визначені життєві інтереси і прихильності. На малюнку - людина, що рве з дерева плоди.

"Бава", тобто життя, - остання нідана даного існування людини. Це розквіт його життєдіяльності, занепад її, старіння і смерть. Символ бави - курка, що висижує яйця.

Майбутнє життя охоплюється двома ніданами - "народженням" (джати) і "старістю і смертю" (джара-марана).Перша символізується зображенням жінки, що народжує, друга - фігурою сліпого старого, що не тримається на ногах. Народження - це поява нової свідомості, а старість і смерть - усе життя, тому що "старіння" починається з моменту народження, а нове життя знову породжує прагнення і бажання, що викликають нове переродження.

Навчання про душу

Відповідно до традиції, що бере початок у літературі Абхідхамми, те, що прийнято вважати особистістю, складається з:

а)чистої свідомості" (чітта чи віджняна);

б) психічних явищ в абстракції від свідомості (чайтта);

в) "почуттєвого" в абстракції від свідомості (рупа);

г) сил, що сплітають, формуючих попередні категорії в конкретні сполучення, конфігурації (санскара, четана).

У буддійських текстах указується на те, що Будда не раз говорив, начебто душі немає. Вона не існує як деяка самостійна духовна сутність, що тимчасово живе в матеріальному тілі людини і залишає його після смерті, для того щоб за законом переселення душ знову знайти собі іншу матеріальну темницю.

Однак буддизм не заперечував і не заперечує індивідуального "свідомості", що "несе в собі" увесь духовний світ людини, трансформується в процесі особистих перероджень і повинне прагнути до заспокоєння в нірвані. Відповідно до вчення про драхми "потік свідомого життя" індивідуума в кінцевому рахунку є породженням "світової душі", непізнаваного зверхбуття.

В міру свого розвитку буддизм усе далі відходив від первісних поглядів на душу, як на потік, як "безперервність постійно мінливих індивідуальностей".

Відношення до земного життя

Перша з чотирьох "шляхетних істин" формулюється так: "У чому складається шляхетна істина про страждання? Народження - страждання; розлад здоров'я - страждання; смерть - страждання; скорбота, стогони, горе, нещастя і розпач - страждання; союз з нелюбимим - страждання; розлука з улюбленим - страждання; неотримання жагуче бажаного - страждання; коротше кажучи, п'ять категорій існування, у яких виявляється прихильність (до земного) - страждання".

Чимало сторінок буддійської літератури присвячено тлінності всього земних. Окремі елементи свідомості змінюють один одного з величезною швидкістю. Можна лише простежити досить довгі "ланцюги моментів", що у своїй сукупності і складають "потік свідомого життя" кожного індивідуума.

Буддизм вимагає догляду від розгляду зовнішнього стосовно свідомості людини світу. Розглядати його, на думку буддійських теологів, немає ніякої необхідності, тому що свідомість не відбиває цей світ (він не існує), а породжує його своєю творчою активністю. Сам світ страждань, по вченню буддизму, тільки ілюзія, породження "неведення", "заблудшего" свідомості.

Шлях до порятунку

"Друга шляхетна істина" говорить, що джерелом страждань є "спрага задоволень, спрага буття, спрага могутності". "Що ж є шляхетною істиною про припинення страждання? Це повне загасання і припинення всіх бажань і пристрастей, їхнє відкидання і відмовлення від них, звільнення і відділення від них".

У своєму основному і головному значенні палійске слово "ніббана" чи санскритське "нірвана" означає "загасання", "угасання", "заспокоєння". Іншими словами, це кінцева мета релігійного порятунку, то стан "повного небуття", при якому "переродження-страждання" кінчаються.

Весь дух буддизму змушує зближати поняття нірвани з досягненням стану повного небуття. Деякі дослідники з цим не згодні: "Що ж згасло і потухло в нірвані? Згасла спрага життя, жагуче бажання існування і насолоди; згасли омани і зваби і їхні відчуття і бажання; зтух мерехтливе світло низинного я, минущої індивідуальності".

"Четверта шляхетна істина"