Більш того, навіть виникнення задоволення в цьому житті залежить від релігійної практики. Задоволення і страждання, велике чи мале, не виникає від одних лише зовнішніх, поверхневих факторів; до того повинні бути і внутрішні причини. Причини ці - потенції свідомості, тобто сховані здібності до здійснення доброчесних і дурних дій. Ці потенції перебувають у пасивному стані; вони виявляються завдяки зовнішнім причинам, і тоді виникає почуття насолоди чи болю. Якщо такі потенції відсутні, то скільки б ні було зовнішніх факторів, чи задоволення біль не можуть ні виникнути, ні зникнути. Такі потенції закладені діями, зробленими в минулому.

Отже, у якій би формі страждання ні виявлявся наслідок, спочатку потрібно було через недисциплінованість розуму зробити дурне діяння і тим самим "нагромадити" його. Потенція діяння закладається у свідомості, і потім, коли з'являються визначені причини, випробується страждання. Таким чином, усі насолоди і всі страждання в основі своєї виникають зі свідомості.

Отже, без релігійної практики неможливо дисциплінувати розум, а через недисциплінованість розуму "накопичуються" дурні діяння. Діяння ці, у свою чергу, закладають у потоці свідомості потенції, під впливом яких виростають плоди страждання.

Необхідність релігійної практики для майбутнього життя

Є сфери буття, де істоти володіють тільки свідомістю, але більшість живих істот володіють ще і фізичною основою. І в тіла, і у свідомості є свої безпосередні причини: наприклад, у випадку народження з утроби безпосередньою причиною тіла служить насіння батька і кров матері. Точно так само свідомість має причину, родинну йому самому. Початком потоку свідомості в цьому житті є свідомість у момент "входження" його в центр змішаного насіння батька і крові матері; і цей початок те саме що та свідомість, яким воно стає згодом. У духовної сутності неодмінно повиннен бути попередній потік, - адже зовнішні явища не можуть стати свідомістю, а свідомість не може стати зовнішніми явищами. Якщо ж неминуче існує потік цієї духовної сутності, то і до "входження" [у нове життя] він не може бути чимось іншим. Тим самим доводиться існування попередньої життя.

Оскільки свідомість є єдиний потік, те й у наші дні тарпляється, що деякі дорослі чи діти пам'ятають свої попередні народження, якщо є всі умови, що сприяють збереженню такої пам'яті. І в засвідчених життєписах минулих часів мається багато прикладів збереження пам'яті про попередні народженнях.

Хоча причина і наслідок - не те саме, вони повинні бути зв'язані частковою подобою. Наприклад, оскільки тіло має відчутність, формою і кольором, його безпосередня причина також повинна мати ці якості; і оскільки свідомість не має форму й іншим, його безпосередня причина не може спокушати цими якостями. Так і насіння солодких на смак рослин дають солодкі плоди. Тому насіння і кров батьків, що відносяться до сфери фізичної, не можуть бути безпосередньою причиною нематеріальної свідомості. Виходячи з цієї й іншої обставин, можна з впевненістю укласти, що попередні і наступні життя існують. А оскільки є попередні і майбутні життя, зовсім ясно, що тільки релігійна практика може принести користь у цьому безупинному потоці існувань. От чому необхідна релігійна практика.

Буддизм - одна з багатьох релігій світу: її Вчитель

У цьому світі багато різних лік для лікування різних хвороб, і точно так само є багато релігійних систем, службовців засобом до досягнення щастя всіма живими істотами - людьми й іншими. Кожна з цих систем відрізняється методами практики і формами свого вираження. Але мені здається, усі вони єдині в тім, що удосконалюють тіло, мова і думка практикуючих, і в тім, що мають благі цілі. Усі ці системи сходяться в навчанні про неприйнятність дурних діянь мови, таких, як неправда і лихослів'я, а також дурних фізичних діянь, таких, як злодійство й убивство.

Як це не сумно, але історія знає приклади боротьби і ненависті між послідовниками різних релігій. Добре, якби все це залишилося в минулому і ніколи не повторилося. Прихильники різних релігій безсумнівно можуть прийти до взаємної згоди.

У загальному люди сьогодні поділяються на ті, хто займається і хто не займається релігійною практикою; тому важливо, щоб усі віруючі об'єдналися, відкинувши свої упередження. Але не можна досягти цього, випробуючи почуття ненависті [до тих, хто не займається релігійною практикою]. Адже наша згода не тільки допоможе віруючим, але самою нашою метою повино бути надано допомогу невіруючим у знаходженні ними як минущого, так і вічного щастя. Це могло б стати засобом для усунення їхнього неведення, - того неведення, що не дозволяє їм побачити, що саме варто прийняти, а що - відкинути. І все це спіткало б їх на шлях до знаходження вищого щастя. Я уповаю на те, що усі релігії об'єднаються заради досягнення цієї мети, і молюся про це.

Книги і переклади, створені в минулому, безсумнівно, послужили велику службу буддизму, але багато хто з них є не більш ніж загальним поясненням Шляху. Щоб виправити це положення,