Особливістю датування текстів митрополита є одночасне використання назви свята та числа, місяця і року у посланнях часів німецької окупації і тільки назви свята та року у посланнях часів більшовицької окупації. Пор.: “Дано у Львові, 21 листопада, в день Введення в храм Пресв. Богородиці” [6, 231], “Писано у Львові, в день Неп. Зач. Преч. Д. М. 22 грудня 1942.“ [6, 270], “Дано у Львові при Архикатедр. Церкві св. Юрія, в день пророка Малахії. 3 січня ст. ст. 1942 р.” [6, 5]; “В день преставлення св. Іоанна Богослова“ [6, 2], “В день св. Теодозія 1940 р.” [6, 9].

Якщо послання писалися в будь-який день, який не був присвячений пошануванню якогось Святого, то у датуванні митрополитом вказувався лише день та тиждень або попереднє свято. Напр.: ”в середу 1 тижня В.Посту 1944 р.” [6, 430], ”вівторок сирного тижня 1940” [6, 31], ”четвер хрестопоклонної седмиці” [6, 56], ”в суботу після Вознесення 1943 р.” [6, 401].

Іноді час написання послання конкретизується часовим проміжком доби, а наступне свято виступає часовим орієнтиром. Напр.: “У Львові, в навечеря св. Димитрія 6.XI.1940” [6, 74], “Писано у Львові, в навечеря Преображення Г. 1942 р.” [6, 217].

Роль хрононімів церковні свята виконують не лише у підписах, а й у самих текстах послань. Напр.: ”Всевишньому Богові слава, що дав нам діждатися Великодних Свят, Світлого Тижня, Пядесятниці…” [6, 92], “Бо С від віків був в українській Церкві звичай відбувати епархіяльні Собори в першу неділю і першого тижня Вел. Посту” [6, 329], “Настав час великого Посту” [6, 303], ”Не відкладайте ж сповіді на другий рік, не чекайте до другої Пасхи!” [6, 102], “від великої середи недалеко до світлого Христового Воскресення ” [6, 41]. Треба відзначити, що церковне річне літочислення більшою мірою ведеться не стільки за числами місяця, як за днями пам’яті шанованих християнською церквою Святих та іншими церковними подіями.

Згідно з українським правописом назви релігійних свят і постів пишуться з великої літери [5, 55]. У листах-посланнях Андрея Шептицького порівняно із сучасним правописом спостерігаються деякі розбіж-ності. Наприклад у назвах: Великий Піст, Великодні Свята другий складовий компонент повинен писатися з малої літери.

Особливо активно митрополит використовує скорочення як одного слова у назві свята (понеділок св. Духа [6, 130], св. Юрія [6, 329], Введення в храм Пресв. Богородиці [6, 231], в середу 1 тижня В. Посту [6, 430]), так і всіх (в день Неп. Зач. Преч. Д. М. [6, 270]). Своєрідними скороченнями є усічені варіанти від повних церковних назв: Спаса [6, 330], Успення [6, 98], Вознесення [6, 330].

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що назвам свят належить одне з головних місць в ономастичній лексиці листів-послань Андрея Шептицького. Митрополит активно послуговується як церковними, так і народними назвами. Їх паралельне вживання дає змогу виявити синонімічні ряди на позначення церковних свят. На позначення святкового дня Андрей Шептицький використовує лексему “празник” (якщо це велике церковне торжество) або “свято” (всі інші менші свята). Зафіксовані назви свят у листах-посланнях різнотипні: присвячені конкретній особі християнської церкви або одній з подій християнської історії, назви окремих днів тижня або самих тижнів (“седмиць”). У посланнях часів окупації літочислення у датуванні текстів ведеться Андреєм Шептицьким за церковними святами, а в посланнях часів німецької окупації – за церковними святами та числами місяця.

Література

1. Короткі відомості про свята православної церкви /Укл.: О.Кислашко, Я.Кислашко.– К., 1993.– 112с.

2. Матвєєва Н., Голобородько А. Святі та свята України. Календар церковних свят і народних традицій. Словник-довідник.– К.,1995.– 240с.

3. Митрополит Іларіон. Етимологічно-семантичний словник української мови.– Вінніпег, 1994.– Т.IV.– 557 с.

4. Словник української мови.– К.: Наук. думка, 1978.– Т.IX.– 916 с.

5. Український правопис. – К.: Наук. думка, 1993. – 236 с.

6. Шептицький Андрей. Письма-послання (1939-1944р.р.).– Львів, 1991.– 458с.