МАНІ І МАНІХЕЙСТВО

Найбільш відомим і отримавши широке поширенням навряд чи не в усьому світі, від Рима до Китаю, було маніхейство, навчання Мані. Син вавілонянина та знатної іранки, Мані (216-277) у молодості багато подорожував, відвідав країни Середньої Азії й Індію, де уважно знайомився з місцевими релігіями, включаючи християнство, брахманізм, буддизм, навчання гностиків (розповсюджена в Месопотамії релігійно-філософська доктрина - суміш християнства, східної містики і грецької філософії, - що проголошувала гріховність матеріального світу і непричетність до нього верховного божества). Обґрунтувавши в Ірані і взявши за основу свого навчання зороастризм, Мані навряд чи не вперше в історії спробував створити всеохоплюючу релігійну систему, що увібрала б у себе найбільш суттєве з всіх інших.

Створене Мані віровчення, характерне в наші дні як система теософського синкретизму, виявилося досить життєздатним, проіснувавши біля тисячоріччя й одержавши поширення в багатьох країнах від Європи до Китаю (у VIII ст. воно стало навіть офіційною релігією Уйгурского каганату). Суть синкретичної системи Мані зводиться до того, що навколишній нас світ - арена жорстокої боротьби двох начал, добра і зла, світла і пітьми. Але маніхейскьий дуалізм відмінний від зороастрійського в тому, що світ світла і добра асоціюється з духовним початком, а світ зла і пітьми - з матеріальним. Звідси виявляється, що навколишній нас матеріальний світ - це світ зла. Ціль же світового процесу полягає в тому, щоб врятувати частки світла, укладені в людині (точніше, у його душі), від влади матерії - цель, характерна для багатьох індійських релігій, включаючи буддизм. Відповідні і засоби: щирі маніхеї, «обрані», зобов'язані були вести аскетичний спосіб життя, не мати власності, родини, житла, не споживати вина і м'яса, навіть не рвати рослин, що йдуть у їжу. Утримувати їх повинні були - знов-таки по індійському стандарті - миряни, що могли мати родину і майно, нормально харчуватися і яким давався статус «обраних» лише перед смертю, як своєрідний дієприкметник.

Міфологія й есхатологія маніхейства виявляє собою трансформований варіант зороастризму з дуже істотною домішкою інших доктрин - від древнеіранської ідеї вічного часу з її лінійним розвитком подій і втілюючим цю ідею Зерваном до християнських біблійних представлень. Спочатку існувала ідеальна рівновага сил світла, утіленого Батьком величі, іноді співвіднесеним із Зерваном (Заровом), і сил зла, олицетвореного Владикою пітьми, відповідним з Ангро-Майнью: світло нагорі - як ідеальний початок, пітьма внизу - як символ усього матеріального. Рівновага порушилася, коли Владика пітьми був притягнутий блиском царства світла.

Побоюючись нападу, Батько світла (Батько величі) викликає до життя кілька духовних початків - його еманації. Поразка їх у боротьбі із силами пітьми приводить до змішання світла і пітьми. Необхідність звільнити світлі елементи від домішків спонукує Батька світла створити видимий матеріальний світ зі шкір і тіл повалених демонів. Вичленовування з цього світу місяця і сонця було початком вивільнення світлих елементів. Зірки, вітер, вогонь, вода також були створені зі світлого початку, але все-таки з деякою домішкою елементів пітьми. Щоб закінчити процес вивільнення сил світла, Батько величі викликає до життя ще ряд духовних початків (усього їхній сім - ця цифра в маніхеїв була сакральною), за допомогою яких демони зла виявляються гіоверженними остаточно. Але матеріальний світ продовжує залишатися змішаним, як і людей, що втілюють, Адам і Ева (в Адамі переважають светоносні елементи, а в Еві - протилежні). Нарешті, викликаний Батьком світла светоносний Ісус допоміг Адамові, що укусив від древа життя, пізнати добро і зло, унаслідок чого істина була відкрита і порятунок виявився поруч. Але остаточно усе стало на свої місця лише з появою самого Мані, останнього посланника істини. Тільки тепер люди зрозуміли і, головне, одержали реальну можливість відокремити елементи світла в собі від елементів пітьми і звільнити свій дух від тіла. Закінчення цього процесу в масштабі всього людства завершиться Страшним судом, після чого земля буде обійнята полум'ям і стане горіти 1468 років, поки, нарешті, всі елементи світла підуть на небо, а матерія разом з демонами зникне в неосяжній бездонній прірві.

Віровчення Мані, що проповідувало пасивні методи боротьби за порятунок людства, спочатку було навіть підтримане владою. Однак незабаром ситуація змінилася. Маніхейство було оголошено єрессю, а сам Мані страчений Маніхейські громади в основному минулому вигнані з Ірану і розсіялися по усьому світі, зробивши істотний вплив на деякі релігійно-філософські концепції і сектантські рухи середньовіччя як у Європі, так і в Азії. Частина такого роду рухів згодом стала відрізнятися соціальним радикалізмом, як, наприклад, рух маздакітів.

Засновник цього руху Маздак наприкінці V в. очолив виступ проти зороастризму в Ірані і на час заручився навіть підтримкою шаха Кавада. Суть соціальних гасел Маздака зводилася до того, що з навчання маніхеїв про необхідність визволити змішані з пітьмою частки світла виводилася, ідея створення уравнітельно-справедливого суспільства (відняти в багатих - віддати бідним). Рух був жорстоко подавлений Хосровом I у 529 р. Однак зороастризм в Ірані в цей час стояв напередодні свого заходу. Ісламізація Ірану