на голову вугілля, які горять”” (Римл.,12,20). Таким чином, жертва морально тріумфувала над катом, хоча торжество це було ілюзорним. У вигадливій формі любові і прощення ворогам пригноблений досягав деякого самоствердження, незважаючи на зовнішні приниження і страждання.
Відвернений християнський альтруїзм універсальний, він поширюється на усіх без винятку, незалежно від гідності людини.
Через усну і друкарську проповідь, через емоційно насичену обрядність, приурочену до найважливіших подій життя віруючій, кодекс християнської моралі віруючого впливає на моральну свідомість людини, а через последнее- на його практичну мораль. Це кодекс дає віруючий ідеал праведної з погляду християнства життя, що накладає відбиток на все поводження людини, його навички, побут.
У підставі всякого кодексу моралі лежить визначений вихідний принцип, загальний критерій моральної оцінки вчинків людей. Христианство має свій критерій розрізнення добра й люті, морального й аморального поводження. Христианство висуває свій критерій - інтерес порятунку особистої безсмертної душі для вічного блаженного життя з Богом. Христианські богослови говорять, що Бог вклав у душі людей якийсь загальний, незмінний абсолютний “моральний закон”. Християнин “почуває присутність божественного морального закону”, йому достатньо прислухатися до голосу божества у своїй душу, щоб бути моральним.
Моральний кодекс християнства створювався сторіччями, у різних соціально-історичних умовах. Внаслідок цього в ньому можна виявити самі різноманітні ідеологічні нашарування, що відбивали моральні уявлення різних суспільних класів і груп віруючих. Цим визначається крайня суперечливість християнської моральної свідомості і практичної моралі християн.
Список використовуваної літератури:
1. К.Каутский. Походження християнства. - М. 1990 р.
2. С.Д.Сказкін. Настільна книга атеїста. - М. 1978 р.