Рефлексія як особливий тип мислення оперує ти-ми знаннями, які на певний час уже нагромадилися. За допомогою рефлексивного методу: а) вивчається внутрішня побудова знань, духовних цінностей та, в цілому, всіх елементів світогляду, якими людина во-лодіє в результаті пізнання певних явищ, практичної діяльності, спілкування з іншими людьми; б) дослід-жується наявність розбіжностей і суперечностей між різними елементами знань і цінностей, з яких виводить-ся певна проблема (актуальне питання) щодо необ-хідності вивчення якогось явища і внесення від-повідних змін у внутрішній світогляд людини; в) об-ґрунтовується шлях вирішення такої проблеми та вдосконалення в необхідному напрямі системи духо-вних цінностей.

Внутрішній механізм рефлексії мислення над продуктами власної інтелектуальної діяльності сприяє пізнавальній активності людини, критичному пере-осмисленню світогляду і духовних цінностей в на-прямі, що відповідає новим умовам суспільної прак-тики.

Філософія використовує міфологічно-релігійний матеріал і спочатку за своєю зовнішньою формою ви-ступає як міфотворчість. Однак вже перші універ-сальні філософські ідеї щодо сутності буття і природи людини починають руйнувати міфологічну і релігійну свідомість. Філософські вчення поступово відокрем-люються у відносно самостійну галузь. Від попередфі-лософії (міфотворчості) філософська свідомість при-ходить до свого власного предмета — світогляду і проблеми людини.

З наведених положень випливають такі висновки: і філософія, і релігія є продуктами суспільної свідо-мості. Між ними існують внутрішні взаємозв'язки. Наприклад, е філософські системи, що у своїй основі базуються на різних міфах: так звана міфологізована філософія А. Шопенгауера (1788—1860 рр.), Ф. Ніцше (1844—1900рр.). Але необхідно акцентувати увагу й на тому, що філософські і релігійні вчення — це про-тилежні системи духовних цінностей, вони спирають-ся на різні типи рефлексивного мислення.

Філософська рефлексія має раціоналізований харак-тер, релігійна рефлексія — в теоретичному плані — де-що менш розвинута і взагалі орієнтується на певні міс-тифікації, природу яких достеменно вивчити важко.

Релігія була головною формою суспільної свідо-мості понад два тисячоліття. Проте поруч із нею, а іноді й у її лоні, побутували й інші форми світо-сприйняття. З часом вони в міру свого розвитку звужу-вали сферу релігії. Лише у XVII—XVIII ст. філософія, наука й етика почали складати Ідеологічну конкурен-цію релігії. Згодом набрав сили й атеїзм — вчення, спрямоване на безоглядне заперечення релігійних поглядів. Атеїзм як форма вільнодумства протистав-ляється релігії та відображається у філософсько-матеріалістичних концепціях.

Марксистська релігієзнавча концепція — це певний ступінь в розвитку матеріалістичних поглядів. Домар-ксистські філософи стверджували, що релігійні по-няття є "помилковими" і намагалися їх подолати просвітницькими заходами, розкриттям помилковості релігійного світогляду.

Марксизм підійшов до аналізу сутності релігії не тільки з боку дослідження її внутрішніх закономірно-стей. Релігія вивчається ним у широкому контексті дослідження суспільства як складного соціального орга-нізму, що розвивається.

Ф. Енгельс (1820—1893 рр.) так визначав специфі-ку релігії: "...усяка релігія є не що інше, як фантасти-чне відображення у головах людей тих зовнішніх сил, які панують над ними у їх повсякденному житті, — відображення, у якому земні сили приймають форму неземних".

Релігія відображає той аспект соціального буття, де присутній момент залежності людей від умов їх-нього життя, момент несвободи. Марксизм доводить, що неістинне відображення світу в релігійних віру-ваннях — це не лише незнання законів природи, а й відображення певних соціальних умов життєдіяльно-сті людей. Реальні сили, які панують над ними, відо-бражаються в релігійній свідомості у деформованому вигляді і виступають як сили неземні, понадприродні. Цей момент у марксизмі складає поняття — "со-ціальні корені релігії".

Окрім того, марксистська релігієзнавча концепція концентрує увагу на такому питанні: яким чином мо-мент соціальної несвободи, який позначається термі-ном "соціальні корені релігії", усвідомлюється у сис-темі релігійних поглядів? Чітке усвідомлення цього питання дуже важливе, тому що фактично існування релігії, процес її виникнення грунтуються на усвідом-ленні людиною власного безсилля перед природними та соціальними силами. Тому людина змушена звер-татися до понадприродного з проханням допомоги і захисту у цієї трансцендентної істоти. Цей аспект марксистського дослідження отримав назву "гносео-логічних (пізнавальних) коренів релігії". Він містить у собі такі судження.

Людське пізнання складається з суб'єктивної форми пізнання та його об'єктивного змісту. У галузі пі-знання світу виникає процес поширення як форм, так і змісту відображення об'єктивної реальності. Од-нак кожна нова форма пізнання є більш складним відображенням, яке все менш співпадає з безпосере-дньо існуючим у полі зору пізнаючого суб'єкта мате-ріальним об'єктом. Тобто з розвитком пізнавальних здібностей людини й освоєнням природного та соці-ального середовища, а також з проникненням у гли-бини пізнаваних явищ мислення набуває рис абстракт-ного характеру. На грунті абстрактного мислення виникають розбіжності між людською думкою і реальністю. З точки зору марксизму, цей момент роз-біжностей складає основу виникнення релігійних по-глядів як ілюзорного відображення дійсності. Понят-тя "Бог" і "Дух" є не що інше, як наслідок відриву загальних понять (абстракцій) від реальних предметів, які вони (поняття) позначають.

Релігія виникає на певному рівні емоційної струк-тури людської особистості. У зв'язку з цим марксист-ська концепція окреслює поняття "психологічні ко-рені релігії". До них необхідно зарахувати деякі нега-тивні емоційні почуття індивіда, такі як страх, відчай, горе, самітність. На ранніх етапах розвитку людського суспільства релігійні уявлення формуються у природ-них умовах і значною мірою під впливом прагнення людини зрозуміти навколишній світ, виходячи з уяв-лень про свою особисту природу. Тому первісна лю-дина, гадали марксисти, пояснює природу за аналогія-ми зі своїми практичними вчинками; неодушевлені об'єкти вона наділяє свідомістю, волею, приписуючи їм раціоналістичну сутність.

Отже, марксистська релігієзнавча концепція фік-сує соціальний, пізнавальний і психологічний аспекти розуміння релігії. Вона стверджує історичний харак-тер існування релігії, яка виникає в нерозвинутих умовах первісного суспільства і зникає з оволодінням