Наступний етап формування європейського права почався з моменту активного містобудування. нові комунальні форми диктували новий тип права. Це час характирезуется також початком скинення католицькою церквою влади великих феодалів і государів. Найбільш утворена частина тодішніх людей - духівництво було покликано сформувати нове право, воно одержало назву "канонічного". Джерелами такого напівжили: місцеві звичаї, веління феодалів, постанови соборів по конкретному приводі й ін. З часом подібна система привела до неуявної плутанини в канонічному праві і це збіглося з початком відродження римського права (маються на увазі кодификації Юстиніана).

Судове виробництво Інквізиції предпологавшее у своїй основі таємничість і найсуворішу таємність інформації, яка цілком ґрунтувалося на канонічному праві, що додавало таємниці і збільшувало і без того важке положення жертв. Інквізиція показала, наскільки невідповідність законів реально існуючим суспільної відносини може бути небезпечно для суспільства. Май піддані тодішніх монархів правові гарантії прав особистості вони б не стали такою легкою жертвою в руках батьків-інквізиторів. Це відвернуло серця людей від системи канонічного права і вона не розглядалася як реальна аьтернатива Римському праву. Також жахи Інквізиції відвели від Європи "небезпеку" стати єдиною теократичною державою. З мого погляду це вплинуло на те що в Англії одержала поширення система прецеденту. Як відомо в Англії Інквізиція не одержала сильного поширення, отже і канонічне і звичайне право не вселяло населенню сильної відрази і це виразно зіграло свою роль формуванні правової системи на островах.

ДІЯЛЬНІСТЬ ІНКВІЗИЦІЇ В ОБЛАСТІ ДИПЛОМАТІЇ

Епоха Середніх віків характеризувалася, серед інших принципів мірною гордістю дворянства і прагненням вивести свій родовід від як можна більш славних предків. У подібних умовах дипломатія розвивалася дуже повільними темпами, доти поки майже вся дипломатія не перейшла в руки церкви. У рамках церкви люди рятувалися від деякої кількості забобонів. Спілкування полегшало, а з установою чернечих орденів і зовсім придбало нормальний характер. Нищенствующиемонахи не визнавали державних кордонів узагалі. Уся Європа була розділена на провінції, на чолі з провінціалом. Границі цих провінцій найчастіше не збігалися з державними кордонами. Організація таких складних міждержавних заходів, як хрестові походи, була цілком покладена на церковні структури.

Інквізиція відразу стала міжнародною організацією, а жебручі ченці вже протягом ряду років виконували роль неофіційних посланників від імені Святейшего престолу. Звернувши ченців в інквізиторів Папа вирішив кілька проблем відразу: організував величезну шпигунську мережу і забезпечив безопастность з боку реформаторів і єретиків. Ченці, вільні від виконання інквізиторських обов'язків, забезпечували зв'язок між різними териториальними організаціями інквізиторів. Переносячи з держави в державу звістки про нові єресі і способи боротьби з ними вони відігравали видну роль у розвитку і функціонуванні Інквізиції. Жебручі ченці мали дуже високий авторитет, принаймні на початковому етапі свого існування і це допомагало їм вирішувати мирним шляхом конфлікти, що назрівали, між великими сеньйорами і прчие небезпечні розбіжності.

ВИСНОВОК

Роль инквизици в історії Європи і всього людства величезна і двояка. Коли б не це інституту невідомо по якому шляху пішло би розвиток європейської цивілізації, але те що в технічному відношенні вона не була б схожа на наявний зразок - це точно. Не извстно, мали би місце релігійні війни сотрясавшие Європу настільки довгий час, можливо ця цивілізація був би в більшому ступені терпимий до інших вірувань. Можливо, наука одержала б більш ранній розвиток, не маючи за плічми спостерігачів інквізиції. Католицька церква піддалася б більш ранньої реформації і не зіграла б такої величезної ролі в житті людства. Відбулася б більш рання рецепція римського права і грецьких ідей про волю людини. Але наставляння написані самими авторитетними батьками-інквізиторами для своїх молодих колег є одним з ярчайших прикладів організації розшукної роботи.

Загальноєвропейська розшукна мережа, організована інквізицією, була ще однією спробою Святійшего Престолу створити всесвітню католицьку державу. Подібні спроби, після падіння імперії Каролингов мали місце неонократно, але зі змінним успіхом. Приміром , польських королів протягом довгого часу призначав Папа римський. Установа інквізиції дозволило Папо протягом довгого часу досить основательноконтролировать площина ідеології практично по всій Європі. Контролюючи ідеологію можливо і тримати під контролем і почие сфери життя приводячи їхній так сказати до єдиного знаменника. Дуже активно папська дипломатія працювала і на організацію хрестових походів як усередині Європи так і в поза, на відвойовування Труни Господня. Походи організовувалися в основному за рахунок найманців притягнутих офіційною обіцянкою повного відпущення гріхів, насправді ж надеявшихся пограбувати багаті по слухах держави. Великі ж феодали і государі переслідували своєю метою захоплення нових земель, кількість яких у Європі, на той час скоротилося до межі. Яскравим прикладом подібного походу був хрестовий похід проти альбігойців. Володіння одного із самих могутніх сеньйорів Європи графа Раймунда Тулузского були поділені між Монфором, Людовіком і Петром Арагонским.

Протягом практично всієї історії інквізиції ми можемо спостерігати подібне явище: після декларації богоугодних ідей і під їхнім прикриттям діються такі злочини, яких світ не бачив, а по вираженню дореволюційних авторів: "Перо опускається не в силах винести опис подібних звірств і жахів".

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

·