БРАХМАНІЗМ — стародавня індійська релігія, яка ви-никла на початку І тис. до н. е. як дальший розвиток ве-дичної релігії. Зародження Б. знаменувало вироблення єдиного релігійного канону. Б. як релігія класового

суспільства освячувала царську владу, соціальну нерівність, поділ суспільства на варни і касти, які проголошувались божественними установленнями.

БУДДА — у буддизмі (санскр. — просвітленний, той, що пізнав вищу істину) — істота, що досягла в результаті численних перевтілень абсолютної досконалості і може вка-зати іншим "істинний шлях до спасіння". Згідно з вченням буддизму, кожного разу, коли людство відхиляється від цього шляху, приходить новий Б., щоб вказати людям істину. Інколи ім'ям Б. називають того, хто самостійно до-сяг "святості" і увійшов у нірвану. У буддійських релігійних книгах вказується різна кількість Б., дається різна їхня кла-сифікація. Не виключено, що в основі традиційної біографії Б. лежить життя одного з перших буддійських віровчителів. Якщо в ранній період Б. зображався людиною, яка першою увійшла в нірвану, то пізніше він був обожнений. На його честь почали споруджувати храми, утвердився складний культ, інколи в формі ідолопоклонства.

ВАКХАНАЛІЇ — нічні свята на честь Вакха (Діоніса), які мали оргаїстичний характер і користувалися особливою популярністю в Італії з початку II ст. до н. е. У В. брали участь вільні та раби незалежно від статі, віку і належності до тієї чи іншої народності. Жрецькі функції виконувалися переважно жінками. Вакханки в священному шаленстві розривали на частини живого бика і поїдали сире м'ясо заради прилучення до "божественного начала". Цим ос-таннім даний обряд дещо нагадує християнське причастя.

ВАРФОЛОМІЇВСЬКА НІЧ, "криваве весілля" — масові вбивства гугенотів католиками 1572 р. в Парижі в ніч перед святом св. Варфоломія (24 серпня). Різня відбувалась і в провінціях. За три дні побоїща було вбито близько ЗО тис. чоловік. В. н. була організована католичкою — королевою Катериною Медічі і керівниками католицької партії Гізами, які скористались приїздом гугенотського дворянства до столиці з нагоди весілля глави гугенотів короля Генріха На-варрського і сестри короля Маргарити Валуа. Мета В.н. — послабити та придушити протестантський рух.

ВІВТАР — східна частина храму, піднята над підлогою на дві-три східці. У православних церквах В. відгороджено від решти приміщення іконостасом. Тут знаходиться пре-стол. У В. готуються для причастя хліб і вино, прийняття котрих у християнстві замінює жертвоприношення. Слово "В." використовується також у значенні символу "святині",

релігійної віри, церкви. Згідно з православними канонами, вхід у В. неосвяченим особам та жінкам заборонений. На практиці цієї заборони часто не дотримуються.

ВІДЛУЧЕННЯ — релігійне покарання, засіб дис-циплінарного впливу на віруючих рішенням вищої церков-ної інстанції, яке полягає у виключенні порушника з церк-ви чи релігійної громади. Служить-засобом залякування віруючих погрозою неминучого перебування відлученого після смерті у пеклі.

ВІДСПІВУВАННЯ (похоронна відправа) — церковна служба над померлим, яка нібито сприяє полегшенню його становища "на тому світі". Обряд засвоєний християнст-вом, ісламом, іудаїзмом та іншими релігіями. Деякими су-часними сектами не здійснюється.

ВІДЬМА — згідно з марновірними уявленнями, одер-жаними в спадщину від дохристиянських вірувань і під-триманими середньовічними християнськими богословами, зла чарівниця, служителька диявола, "нечистої сили". Повір'я приписували В. чаклунство, надприродні дії на шкоду людям, а також нічні оргії-шабаші на горах, тобто в місцях стародавніх язичеських культів. Церква, під-тримуючи віру в В., прагнула принизити жінку, укорінити недовіру до людської природи і зміцнити владу церкви над людьми. Католицька церква навіть вказувала ряд методів "викриття" В., твердила в дусі женоненависництва, що нібито жінки стають відьмами через свою "природну роз-бещеність" і заради перетворення у В. продають душу дия-волу і живуть разом з ним. Наприкінці XV ст. було видане керівництво для "розпізнавання" В. і суду над ними. Книга "Молот відьом" є енциклопедією найчорнішого мракобісся. Сотні тисяч жінок, яких підозрювали в чаклунстві, спалю-вались на вогнищах інквізиції, а пізніше — протестантсь-кими церковниками. Віра у В. була поширена і на Русі, по-роджуючи інколи дикі розправи над людьми. Ганебні про-цеси над жінками, звинуваченими в чаклунстві, у більшості країн Європи припинено у XVII ст., але випадки розправи забобонних людей з так званими В. траплялися і у XX Ст.

ВІКАРІЙ — намісник, заступник духовної особи. У ка-толицькій церкві папа іменується "вікарієм Христа", свої В. є у єпископів, нерідко у абатів монастирів і священиків ве-ликих парафій. В протестантській церкві В. виконують роль помічника священика. В православній церкві інститут В. (з 1865 р.) встановлено в усіх єпархіях.

ВІФЛЕЄМ — місто в Палестині, поблизу ЄРУСА-ЛИМА. Згідно з Старим Заповітом, В. — місце народження

312

Давида і "прийдешнього месії". Виходячи з цієї староза-повітної "вказівки", християнство проголосило в Євангелі-ях В. місцем народження Христа. В. вважається священним місцем християн та іудеїв.

ВИПНУ — один з основних богів індуїстського пантео-ну. У наш час поклоніння В. та його аватарам (перевті-ленням) є найпоширенішою формою релігійного культу в Індії. З аватар В. найпопулярніші Крішна і Рама, до них індуїзм відносить також Будду.

ВСЕНІЧНА — богослужіння у православній церкві на-передодні неділі або великого релігійного свята. В., або нічне бдіння, починається після заходу сонця і у пасхальну (часом і в різдв'яну) ніч закінчується після опівночі.

ВСЕСВІТНЯ РАДА ЦЕРКОВ — керівний орган еку-менічного руху, який об'єднує протестантські та деякі пра-вославні церкви. Має резиденцію у Женеві. В. р. ц. під-звітна асамблеї, що скликається кожні п'ять—шість ро-ків, і обирається нею. У складі В. р. ц. є президія, цен-тральний комітет,