УСТАВНИХ — старший півчий на одному з крилосів православної церкви. У безпопівщині замінює священика.

ФАКІР — мусульманський жебрущий чернець, дервіш. В Індії Ф. називають також бродячих ченців-індуїстів, які збирають гроші у населення за демонстрацію фокусів і дре-сированих тварин, за пророкування майбутнього, тлума-чення снів і "лікування" заклинаннями та гіпнозом.

ФАШХ — мусульманський фахівець з релігійного пра-ва, вправний у казуїстиці. Ф. мали великий вплив у се-редньовічних мусульманських державах. Іноді це слово використовувалось як синонім слова "алім" — знаючий,

вчений.

ФАТАЛІЗМ — віра у визначену наперед, невідворотну долю, "Божу волю".

ФАТТХА — назва першої сури Корану. Ф. складається з семи віршів і є однією з найбільш ранніх сур; найчастіше — виголошувана молитва у мусульман.

ФАТУМ — стародавнє римське розуміння волі богів, нібито відкритої кому-небудь Юпітером або взагалі одним з богів. Ф. уявлявся невідворотним — байдуже, "злий" він чи "добрий".

ХАДЖЖ — паломництво мусульман у Мекку до храму Кааби або в Медіну до гроба Мухаммеда, яке вважається подвигом благочестя. Один з п'яти основних обов'язків му-сульманина. Хаджі — мусульманин, який здійснив X.

ХАДИС — коротка розповідь про приписувані Мухам-медові та його прибічникам окремі вчинки або про вислови Мухаммеда.

ХАСИДИЗМ — релігійна течія серед євреїв Польщі, України та Росії, що виникла на початку XVIII ст. Спочат-ку X. відображав протест трудящих мас проти верхівки єврейських громад та рабинів. Хасиди вчили, що людина повинна прагнути до повного злиття з Богом не шляхом поглиблення у "священні книги", як того вимагали рабини, а щирою молитвою та благочестям. Цадики (святі, про-повідники) як посередники між віруючими та богом відігравали велику роль у хасидизмі.

ХЕДЕР — початкова релігійна школа у єврейській громаді. Навчання в X. зводиться до вивчення Біблії й Талмуду.

ХЕРЕМ — прокляття, відлучення від синагоги тих, хто порушує настанови і правила єврейської громади, бере під сумнів Тору і Талмуд.

ХОДЖА — титул мусульман, які ведуть походження (як правило, фальсифіковане) від одного з чотирьох "правед-них" арабських халіфів. Назву X. мають також прибічники ісмаїлітської секти, очолюваної агаханами.

ХРАМ — культова споруда, призначена для здійснення богослужінь і проведення релігійних обрядів. У православ'ї X. називаються церквами, в католицизмі — костьолами, в ісламі — мечетями, в іудаїзмі — синагогами.

ЦАГАН-САРА-ХУРАЛ — богослужіння, яке здійсню-ється ламами з нагоди нового року ("білий місяць" — назва першого весняного місяця року за місячним календарем).

ЦАДИК — у хасидизмі очолює паству. Віра в могутність Ц. доходила до твердження: "Ц. можуть відмінити навіть присуд Бога".

ЦЕЛІБАТ — безшлюбність, обітниця, яку приймають католицькі священики; впроваджений у XI ст. В право-слав'ї обіт безшлюбності пов'язаний з прийняттям чер-нецтва.

ЦЕНЗУРА (духовна) — перегляд церковниками друко-ваних видань з правом заборони випуску.

ЧАДРА — вид покривала, яке, згідно з настановами шаріату, зобов'язані носити жінки-мусульманки.

ЧАЛМА — головний убір, який складається з полотни-ща тканини, що обгортається звичайно поверх іншого головного убору — фески, тюбетейки тощо, рідше — просто навколо голови.

ЧАСОСЛОВ — православна церковна книга, яка містить тексти для богослужінь та молитов.

ЧАКЛУН (волхв, маг, чарівник) — згідно з мар-новірними уявленнями, запозиченими з язичества, особа, яка нібито володіє здатністю за допомогою магічних об-рядів впливати на сили природи й суспільства. В історичному плані Ч. були попередниками жреців, а також сучасного духовенства. Культивували різноманітні забобони та містику.

ЧЕРНЕЦЬ — особа, яка прийняла обряд постригу в чернецтво і дала обітницю вести аскетичний спосіб життя в монастирі згідно з монастирським статутом. Вища церковна ієрархія — єпископи, архієпископи, митрополити, екзархи, кардинали, патріархи, священики, як правило, вихідці з чернецтва.

ЧЕТЬЇ-МІНЕЇ — збірники "життєписів святих", пов-чань та інших релігійних текстів з поширенням їх на кожен день і місяць, за службами, що встановлено у православній церкві.

ЧИСТИЛИЩЕ — католицьке віровчення про те, що у потойбічному світі, крім раю і пекла, є й Ч., де душі помер-лих проходять очищення, перш ніж вступити до раю. Очи-щення душ здійснюється шляхом різних випробувань. Рідні та близькі покійного за допомогою молитов і внесків на користь церкви можуть полегшити випробування душі. До-ля душі померлого залежить не тільки від поведінки люди-ни в земному житті, а й від старанності та матеріальних можливостей рідних і близьких померлого.

ШАМАНСТВО — форма релігії, культ головним чином злих духів, які викликають хвороби. Особливо поширене у народів Північної Азії (чукчів, бурятів та ін.). Для ПІ. є ха-рактерним особливий релігійний ритуал — камлання, до якого віруючі звертаються з метою лікування хвороб, забез-печення успіху в промислі і т. п. Під час камлання шаман викликає у себе нервово-психічний стан, який призводить нібито до того, що духи входять в його тіло або його душа відправляється в світ духів.

ШАРІАТ — звід законів, складених на основі Корану і Сунни в період феодалізму в країнах поширення ісламу. Містить норми спадкового, кримінального, шлюбно-сімейного права, настанови про хаджж і газават, регламен-тує молитву, піст і т. п.

ШАХСЕЙ-ВАХСЕЙ — дні трауру у мусульман-шиїтів, які супроводжуються бузувірськими самокатуваннями віру-ючих в пам'ять мученика Хусейна, внука Мухаммеда. Духовенство використовувало Ш.-в. для розпалювання релігійного фанатизму, який викликався прилюдними самобичуваннями, заподіяннями віруючими собі крива-вих ран тощо.

ШЕЙТАН (шайтан) — фантастична істота сатани, "зло-го духу" в ісламі. Згідно з Кораном, Ш. був ангелом, якого створив Аллах з вогню, але потім виключив із сонму анге-лів за непокору. В мусульманській релігійній літературі Ш. зображується у вигляді володаря численних, підступних джиннів або у вигляді безлічі злих духів, кожен з яких зна-ходиться біля