ОСВЯЧЕННЯ — магічні слова і дії, які виголошуються і здійснюються служителями культу з метою надання "свя-тості" тому чи іншому предмету (наприклад, освячення води, житла тощо). У більш загальному плані О. — підтримка чого-небудь авторитетом церкви і релігійним обгрунтуван-ням: О. влади, звичаїв і т, п.

ПАНАГІЯ — у православ'ї невелика кругла або овальна ікона із зображенням Богородиці, Трійці чи Христа, яка звичайно прикрашена коштовностями і є необхідним ком-понентом облачення єпископа як знак архієрейського сану. П. — відображення своєрідного обожнення Богоматері в православ'ї.

ПАЛАМАР — нижчий церковнослужитель у право-славній церкві.

ПАНАХИДА — православна заупокійна відправа. Під час гонінь на ранніх християн здійснювалася вночі, тому одержала назву "всеношна". На відміну від відспівування, з яким у неї спільне походження і релігійне призначення, може проводитись через значний відрізок часу після смерті того, кому вона присвячується. Існують так звані вселенські П.: на пам'ять про всіх померлих достойною християн-ською смертю; на пам'ять про всіх померлих наглою смер-тю; без церковного напуття та ін.

ПАНІКАДИЛО — люстра або свічник в православній церкві для установлення понад 12 свічок, чи лампад, які стоять перед іконами.

ПАПЕРТЬ — ґанок або критий майданчик перед вхо-дом до православного храму, який інколи переходить у га-лерею.

ПАРАНДЖА — жіночий верхній одяг, який, згідно з настановами шаріату, носять дорослі мусульманки поза до-мом. При одяганні П. обличчя та груди закривають густою сіткою з чорного кінського волосся. За покроєм П. — вид халату з несправжніми рукавами, нижні частини яких скріплені на спині, включає капюшон, що покриває жінку з голови до ніг. Звичай носіння П. пов'язаний із затворництвом жінки, відстороненням її від суспільного життя, крім того, зав-дає не тільки великої моральної, а й фізичної шкоди.

ПАРАФІЯ — нижчий самоврядний церковний округ, котрий має свою церкву з причтом для проведення бого-служінь, а також громада віруючих, на утриманні якої зна-ходиться церква та причт.

ПАСТВА — віруючі (християни), які складають одну церковну парафію. Назва пов'язана із церковним уподіб-ненням віруючих вівцям, а духовенства — пастухам, яким церква доручила турботу про "спасіння" віруючих, не здат-них самостійно знайти "істинний шлях" у житті.

ПАСТОР — священик у протестантській церкві. Ос-кільки протестантизм відкидає таїнство священства, він не вважає священиків володарями "Божої благодаті", на від-міну від православ'я та католицизму. П. майже не має особливого убрання і веде звичний для мирян спосіб життя. Проте, як підкреслює сама назва, церква вважає його пас-тухом, поставленим над віруючими для керівництва ними.

ПАСХАЛІЇ — зібрання правил і таблиці для вирахову-вання дня святкування Великодня.

ПАТЕР — священик в католицькій церкві. Називаючи священика П. — "отцем", церква прагне, як і в багатьох інших випадках, примусити віруючих ставитись до неї з повним послухом.

ПАТРИСТИКА — християнська релігійна доктрина П— VIII ст., створена так званими отцями церкви. Філософія П. зводиться до спроб доказу необхідності панування релігії над наукою, віри над знанням, підпорядкування науки зав-данню обгрунтування християнських догматів, перетворен-ня філософії в служницю богослов'я. Соціальні ідеали П. — проповідь теократичного панування християнства, вічності соціальної нерівності, експлуатації людини людиною. Церква, особливо православна, приписує незаперечний ав-торитет патристичній ("святоотецькій") літературі.

ПАТРІАРХ — титул глави деяких церков (у тому числі Руської і Української православної) та єпархій (в католи-цизмі). Патріархат існував у Руській православній церкві з 1589 р. При Петрі І 1721 р. був скасований і замінений державним управлінням церквами — священним синодом (див. синод) на чолі з обер-прокурором. Патріархат був відновлений православним помісним собором у 1917— 1918 рр. Зараз П. Руської православної церкви є Алексій II, а Української православної церкви Київського патріарха-ту — Філарет.

ПАТРОЛОГІЯ — розділ християнського богослов'я, присвячений творам та біографіям так званих отців церкви, ряд зведень творів "отців церкви".

ШСТ — релігійна заборона на їжу взагалі чи на м'ясну, рибну, молочну, яка встановлюється церквою на певний час. Згідно з релігійним віровченням, пости сприяють підготовці віруючих до психологічного та розумового сприймання божественних істин і церковних повчань.

ПОДВИЖНИК — людина, яка з релігійних мотивів піддає себе всіляким нестаткам та стражданням (пустель-ництво, відмова від усяких зручностей земного життя).

326

Згідно з християнськими уявленнями, він здійснює релігійно-моральний "подвиг" особливого служіння Богу і тим самим підносить себе до релігійної "досконалості", "рівноангельської" свідомості. Багатьох П. канонізовано католицизмом і православ'ям як святих.

ПОМАЗАНИК — "пророк", первосвященик або чер-нець, помазаний миром на знак одержання влади від Бога. Стародавній єврейський звичай помазання, зафіксований у Біблії і відновлений православними монархами (в тому числі російськими царями), щоб звеличити-і освятити свою владу.

ПОСЛАННЯ — ранньохристиянські твори, листи, ад-ресовані громадам, приватним особам чи усім християнам, написані подвижниками раннього християнства. За церков-ною традицією вони, звичайно, приписуються апостолам.

ПОСЛУШНИК — людина, яка, прислуговуючи в мона-стирі або якій-небудь духовній особі, готується стати чен-цем. У монастирях П. виконували різні обов'язки під час церковної відправи та у веденні монастирського господар-ства, що символізувало їх послух.

ПОСТРИГ — церковний обряд в