ПРАВЕДНИК — згідно з церковним уявленням, люди-на, що виконує всі вимоги релігії, не грішить. Така людина, як вчить релігія, після смерті одержує особливу небесну нагороду, а при житті є обранцем небесної благодаті і завдяки їй нерідко має силу "виганяти бісів", лікувати хвороби тощо.

ПРЕЛАТ — високопоставлена духовна особа в като-лицькій та лютеранській церквах.

ПРЕСВІТЕР — в ранньохристиянській громаді особа, яка виконує адміністративні функції; в протестантських церквах і християнських сектах — керівник громади, що обирається з числа активних віруючих і затверджується ви-щими органами церкви. (В православ'ї використовується як урочиста назва священнослужителя.)

ПРЕСТОЛ — у православній церкві столик у вівтарі храму, призначений для здійснення під час літургії релігійних таїнств, на якому розміщено хрест, євангеліє та інші предмети культу.

ПРИМАС — в католицькій та англіканській церквах — головний з єпископів, який має вищу владу відносно духо-венства даної країни. Наприклад, в титулі папи римського значиться, що він примас Італії.

ПРИТВОР — передня західна частина (сіни) право-славної церкви, що прилягає до паперті, або сама паперть. Призначена для тих, хто кається у гріхах, іновірців, які ба-жають прийняти християнство, і читання сорокаденної очищувальної молитви.

ПРИЧЕТНИК — те саме, що й паламар, дячок — ниж-чий служитель православної церкви, який допомагає свя-щенику в проведенні церковної відправи та обрядів. На відміну від священнослужителів (священика, диякона), причетник належить до так званих церковнослужителів.

ПРІОР — 1) настоятель невеликого католицького чо-ловічого монастиря; в період раннього середньовіччя — помічник абата; 2) другий після великого магістра вищий сановник у військово-чернечих орденах.

ПРИТЧ — штат служителів (як священнослужителів, так і церковнослужителів) православного культу при ок-ремій церкві. П. затверджується, як правило, архієреєм за клопотанням парафіян за умови, якщо громада віруючих може утримувати його за свій рахунок. Склад П. залежить, звичайно, від кількості парафіян.

ПРОВИДІННЯ (промисл) — цілеспрямована дія боже-ства. Згідно з релігійним вченням, це недоступна люд-ському розумові воля, діяльність "всемогутнього Бога", спрямована до найбільшого блага творіння взагалі, а люди-ни особливо. Вчення про П. має на меті виховати у людини невір'я у власні сили, марність боротьби за досягнення якої-небудь мети. Іменем Бога воно виправдовує соціальну несправедливість в суспільстві й привчає людину до пасив-ності, сковує її творчу активність.

ПРОЗЕЛІТ — людина, яка прийняла яку-небудь нову віру, неофіт.

ПРОСКОМЩІЯ — перша частина християнської літургії, під час якої готуються хліб та вино для причащання віруючих. Дія обряду П. має символічне значення, зображує воскресіння Ісуса Христа. Хліб та вино божественною си-лою "перетворюються" на кров і тіло Христове. Поїдаючи їх під час причастя, віруючі нібито об'єднуються з Богом тілесно і одночасно приносять йому жертву за живих та мертвих. Обряд П. бере свій початок в уявленнях старо-давніх релігій про помираючих та воскресаючих богів.

ПСАЛОМ — релігійний гімн, пісня, яка прославляє Бога. П. короткі й не дуже складні за формою, написані від першої особи. В них домінує ідея смирення та звеличання божества, його "справедливих" рішень, добра і святості. Тому християнське духовенство пропонує їх віруючим для спасенного читання. У минулому П. використовувались для навчання людей з народу грамоті.

ПСАЛОМЩИК — те саме, що й причетник, паламар, дячок, — нижчий служитель в православній церкві.

ПСАЛТИР (книга псалмів) — збірник з 150 релігійних пісень, одна з книг Біблії (Старого Заповіту).

ПУСТИНЬ — в православ'ї відлюдний монастир (може бути і чернеча келія), нерідко розташований у віддалених та труднодоступних місцях (лісах, горах, степах).

РАБИН — служитель культу в іудейській релігії, керівник іудейської громади: він і "законоучитель", і суддя в усіх релігійних та нерелігійних питаннях.

РОЗП'ЯТТЯ — зображення засновника християнства Ісуса Христа на хресті. Хрест із зображенням Христа є предметом поклоніння, особливо в католицизмі, як ікона у православ'ї. Р. — це ще й один із стародавніх способів страти непокірних рабів, який, за християнською легендою, був застосований щодо Христа.

РЕКВІЄМ — заупокійна меса в католицькій церкві. Р. може бути також музичний траурний твір.

РИЗНИЦЯ — в християнських церквах та монастирях приміщення, де зберігається культовий одяг священиків.

РИТУАЛ — сукупність і порядок обрядових дій, цере-моній релігійного культу, що передбачають безумовне ви-конання твердих правил здійснення молитви віруючими та ін. Ритуал, виступаючи зовнішнім проявом релігійного акту (богослужіння, весілля та ін.), нібито надає можливість вступити в контакт з духами, богами і т. п. Р. має магічне значення, притаманний усім релігійним культам.

РУН-ВІРА ("Рідна українська національна віра") — за-снована у 60-ті роки вихідцем з України Л. Силенком (Ор-лигорою), що став організатором її громад (станиць) в місцях компактного проживання українців у СІІІА, Канаді, Австралії. Головний собор — Святиня Матері-України — знаходиться у Нью-Йорку. Літочислення рідновірівці ведуть від так званого Різдва Дажбога, який народився на 9 тис. років раніше за Христа. Дажбог, у розумінні рунвірців, "єдиносущий і всюдисущий", "сам себе проявляє у необмеженій кількості форм і дій", "не має однієї форми і дії" тому, що він "Світло, Самоутверджуюча Незнищима Енергія — Починання духовної і тілесної субстанції народу Українського". Останнім часом з'явилися групи прихиль-ників цього релігійного напряму і в Україні (Київ, Чернігів, Одеса та ін.). Основні положення віровчення і культова практика викладені Л. Силенком у книзі "Мага Віра" ("Могутня Віра"). Хоча в ній