У 1884 р. Пашков був висланий за границю й оселився в Парижеві, де помер 30 січня 1902 р. Його чайні і читальні були закриті, у Петрограді місце Пашкова зайняла княгиня Ливен; у її будинку (на Морській вулиці} і відбувалися нелегально "духовні бесіди".

Богомоление їх складається з імпровізованих молитов, читання Свящ. Писання, проповіді, співу псалмів і віршів. В' час молитви присутні схиляють коліна і складають руки, деякі ж приходять в екстаз, зітхають, плачуть. Зміст проповідей і молитов досить одноманітно: у них говориться звичайно про спокуту людей Ісусом Христом, на Який Одного потрібно сподіватися, і про необхідність для порятунку однієї віри. Головним пунктом розбіжності між баптистами і євангельськими християнами є питання про тім, чи можуть бути визнані повноправними членами громад і припустимих на збори з переломленням хліба обличчя, що не прийняли перехрещування, що євангельські християни не вважають обов'язковим. Вони, як духобори і молокани, жадають від своїх послідовників тільки духовного поклоніння Богу.

Ці два плини - баптистське на півдні Росії і євангельське в Петербурзі - по основних питаннях своєї догматики згодні між собою, а тому з метою об'єднання в 1834 р. був скликаний у Петербурзі з'їзд представників обох плинів. Поряд з питанням про єдність, з'їзду стояло також обговорити методи поширення сектантства. На з'їзді було присутнє більш 70 чоловік. Але на 4-ий день засідань усі приїжджі учасники з'їзду були арештовані поліцією і вислані з Петербурга на батьківщину.

Другою спробою об'єднання був з'їзд, скликаний петербурзькою громадою в січні 1907 р. На з'їзді було присутнє 70 делегатів різних напрямків, темою з'їзду - обговорення декрету про волю віросповідання, але попутно зачіпалося також питання про єдність. У ньому брали участь видатні діячі сектанства: брати Каргель, И.О. Проханов, В.И. Долгополов, Д.И. Мазаев, И.А. Галяев, брати Степанови, брати Захаров і ін. Особливо виділявся в діяльності по об'єднанню И.О. Проханов.

У 1909 р. у Петербурзі Проханов скликав перший Усеросійський з'їзд євангельських християн, на якому він же був обраний головою51 невозз’єднаного союзу, таким чином євангелісти досягли свого об'єднання практично тільки через 36 років після підстави секти, тоді як південноросійські баптисти утворили єдине ціле усього через 18 років після підстави першої громади в Тбілісі (1867 р.). Причиною тривалої роздробленості євангелизма були фактора як зовнішнього, так і внутрішнього порядку, зокрема, відсутність належного організатора після змиграции Пашкова.

У 1924 р. у Ленінграді були проведені однорічні курси ЕХБ по підготувавши: проповідників. Згодом ці курси євангелісти і баптисти проводили окремо. Правда, баптистам удалося зробити після цього тільки один випуск, тоді як євангелісти провели чотири (1925; 1926; 1927; 1928 р.).

1 грудня 1927 р. у Москві були відкриті Біблійні курси з трирічним терміном навчання. Курси були розраховані на 50 чоловік, забезпечених повним змістом. Викладалися наступні предмети: 1) Тлумачення Нового і Старого Залетів; 2) Історія Християнської Церкви; 3) Історія релігій; 4) Догматичне богослов'я; 5) Етика; 6) Апологетика; 7) Навчання про будівлю Церкви); 8) Історія релігійних рухів у Росії; 9) Методика євангелизаційної і виховної роботи; 10) Історія Іудейства; II) Древні мови; 12) Спів і музика.

Значну роль у підготовці проповідників грав ленінградський "Будинок Євангелія", керований Фетлером. При місцевих союзах також організовувалися короткострокові курси для підготовки благовістників.

Євангельські християни після Жовтневої революції, як і колись, представляли централізовану організацію, що мала розгалужений і налагоджений апарат. Безумовне підпорядкування місцевих організацій центру - от що було характерним для секти. Невиконання і недотримання директив центра спричиняло не тільки зміну посібника, але найчастіше і виключення із секти окремих облич і цілих груп. Від рядових членів секти також було потрібно безумовне підпорядкування апарату. На чолі союзу євангельських християн стояв Всесоюзний Рад Євангельських Християн (УСІХ), що обирався на з'їздах. Рада, у свою чергу, обирав президію і голову. У Раду включалися голови, секретарі і пресвітери найважливіших місцевих організацій. Пленум Ради збирався періодично. По такому ж принципі були побудовані окружні ради, що навіть і не називалися звичайно радами, а відділами УСІХ.

Рада окружного відділу обирався на окружному з'їзді. У Раду вибиралися пресвітери і голови громад. На всесоюзних з'їздах обиралася в Раду приблизно третина всього з'їзду, на окружних- до двох третин з'їзду попадало в окружну раду. Пленуми з таким широким представництвом були зручні тим, що вони завжди могли замінити з'їзд.

Для здійснення постійного посібника в окружних і обласних відділах обиралися робочі президії, звичайно з 5-7 чоловік: голова, секретар, скарбник, пресвітер, благовістники.

Обласні чи окружні відділи складалися з громад, якими керували общинні ради. Громада, у свою чергу, поділялася на групи (осередку), строго підлеглі раді громади. Для керування справами групи в осередку була своя рада. Такий пристрій секти був дуже ефективним, тому що давало можливість спостерігати за життям кожного члена секти.

Делегація УСІХ брала участь у Всесвітньому Конгресі баптистів у Стокгольмі в 1923 р. і в Торонто в 1928 р. Усіма справами зв'язку з закордоном, за спеціальною постановою з'їзду, відав И.С. Проханов. В двадцяті