Контрольна робота

з предмету: Релігієзнавство

на тему:

Особливості українського православ’я

ПЛАН

Вступ

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Православ’я є праве (тобото щире і тому благодатне) славлення до Бога. І цей неоціненний духовний скарб правоти і правди було вручено православним Церквам і народам.

Широко поширене, «ходяче» думка наших днів - це те, що Православ'я подає собою усього лише одну з багатьох різновидів християнства, поряд з іншими, що мають повне право на існування і навіть у тій або іншій мірі рівноцінними.

Але думати так - це або крайня наївність, заснована на неуцтві, або точно зловмисне перекручування правди.

Православ'я - це чиста і не скривлена Істина, принесена на землю для порятунку людей Христом Рятівником; це - збережене у всій чистоті і не пошкоджене справжнє Навчання Христове про віру і благочестя (життя по вірі), викладене Св. Апостолами у Священному Писанні, старанно пояснене і витлумачене їхніми законними спадкоємцями - чоловіками апостольськими, святими батьками і вчителями Церкви - у Священному Переказі нашої Православно-католичної (тобто Всесвітньої) Східної Церкви, що одна тільки, як нічого не змінивша в цьому навчанні, і понині по всій справедливості іменується Церквою Православною.

Православний культ і віровчення

Основу православного віровчення складає Нікео-Цареградський символ віри - виклад головних християнських догматів, безумовне визнання яких є обов'язковим для кожного православного християнина. Він був затверджений Нікейським (325 р.) і Константинопольским (381 р.) Всесвітніми церковними соборами.

Перерахування членів "Символу віри в православ'ї" ("Вірую") є основною молитвою, аналогічної по функції ісламській шахаді. Проголошення "Символу віри" - обов'язкова частина ритуалу прийняття православної віри.

Особливе значення в православному богослов'ї приділяється догмату про Святих Трійць. Головною священною книгою православних християн, як і всіх християн світу, є Біблія, традиційно іменована в Росії Священним писанням. Вона розділяється на Старий завіт - староєврейські тексти, аналізовані як богодуховний виклад передісторії появи Христа, і Новий завіт - власне християнські священні книги, що містять життєпис Христа і викладуюче суть християнського віровчення. Старий завіт складається з 50 книг. Новий завіт - із 27. Історична мова Старого завіту - староєврейський, Нового завіту - елліністичний грецький.

Православна церква на відміну від католицької не засуджує самостійне читання Біблії, вважаючи це гідною і богоугодною справою. У той же час вона вважає таке читання важким для непідготовлених людей і тому застерігає їх від спроб тлумачення священних текстів.

Таїнства

Благодатна сила церкви, передана Христом через апостолів, знаходить вираження у священнодійствах (особливих культових обрядах) - таїнствах. Їхня дієвість пов'язана з наявністю апостольського спадкоємства. Зовнішнє вираження таїнств християнської церкви має аналоги у священнодійствах дохристиянської релігії (язичества), але набуває цілком інший зміст.

У православ'ї основними рахуються сім таїнств: водохрещення, миропомазання, покаяння, причащання, священство, шлюб і елеосвятіння (соборування).

1. Водохрещення - прилучення людини до церкви. Воно відбувається за допомогою трикратного занурення у воду в ім'я Святої Трійці. У православ'ї водохрещення відбувається як над дорослими, так і над немовлятами по вірі хресних батьків. Православ'я визнає дійсним водохрещення в будь-який християнській конфесії, що чиниться в ім'я Святої Трійці. На відміну від інших таїнств воно може відбуватися у виняткових випадках (відсутність священика, хвороба дитини) будь-яким християнином-мирянином. Але при першій же можливості хрещена у такий спосіб людина й особа, що чинила водохрещення, повинні звернутися в храм до священика, що перевірить слушність зробленого обряду і "довершить" його.

2. Миропомазання - обряд, вироблений відразу після водохрещення. Воно відбувається за допомогою помазання частин тіла (чола, долонь, ступней) святим світом - особливою ароматною олією, освяченою Собором єпіскопів. Означає введення в звання мирянина - члена церкви.

3. Покаяння - сповідання гріхів перед священиком - духівником. У православ'ї покаяння, сполучене з відпущенням гріхів (сповідь), відбувається як по свідомій волі розкаюваного, так і при відсутності його волі, наприклад, у відношенні важкохворого в несвідомому стані - так названа "глуха сповідь".

4. Причащання - прилучення віруючого до Христа. Воно відбувається під час головного православного богослужіння - літургії шляхом вжитку невеличких порцій хліба і провина, що втілюють тіло і кров Христа.

Відповідно до Священного писання першу евхаристію учинив сам Христос під час вечірньої трапези напередодні свого передання в руки ворогів. Він роздав апостолам хліб і вино, що, благословив, назвав своїми тілом і кров'ю. По православному віроученню, евхаристія має значення безкровної жертви, як вираження хресної жертви Рятівника.

5. Священство (присвята у священнослужителі) - вираження апостольського спадкоємства церковної ієрархії за допомогою передачі дарунків Святого Духа через рукоположення. Зміст священства - у наділенні вчинення таїнств, що прийнято можливістю. У православ'ї священство має три ступені (єпископат, пресвитернат, дияконат), що складають церковну ієрархію - клір. Повноваження ієрархії включають священство (вчинення таїнств), пастирство (піклування про духовне життя членів церкви) і вчителювання (проповідь Слова Божого).

6. Шлюб - благодатне освячення спілки чоловіка і жінки, що є членами церкви, для спільного християнського життя і дітородіння. Православна церква на відміну від католицької визнає можливість десакралізації таїнства шлюбу - його розірвання, але в обмежених межах, із багатьма обмовками й обмеженнями (безплідність любого з чоловіків, доведена подружня зрада, учинення тяжкого злочину, відлучення одного з чоловіків від церкви).

7. Елеосвящення (соборування) - особливий обряд, що чиниться над хворим або умираючим, що