до гріха. Вона була смиренна серцем, благомудра в розмові, на слова не скора, говорила мало і тільки необхідне, до читання сумлінна, завжди трудолюбива, до всіх ввічлива, і Бог був для неї Вищим Суддею. Для бідних і страждущих Вона була милостива і нікому не відмовляла в допомозі.
Християни з перших часів знали силу заступництва Пресвятої Богородиці, постійно призивали її в молитвах, просили у неї допомоги, завжди прославляли її велич, дякуючи за благодіяння.
Весь християнський світ шанобливо святкує Покрову Пресвятої Владичиці нашої Богородиці Приснодіви Марії, однак яка передісторія цього свята?
У Влахерськім храмі в Царгороді, що був першим Богородичним храмом у світі, 14 жовтня 914 року, правилась вечірня Служба Божа. Храм був вщерть заповнений людьми, які щиро молилися, уповаючи на заступництво Господа, бо престольне місто було в великій небезпеці. Страшні вороги, сарацини, облягли Царгород і місто стояло перед загибеллю. Нізвідки було чекати ні допомоги, ані порятунку. Залишалась єдина надія на Бога та його Пречисту Матір. Серед людей у Влахерському храмі був і великий угодник, святий чоловік Божий Андрій Юродивий та його учень Епіфаній. Під час відправи вечірньої Літургії святий Андрій побачив Пречисту Діву, яка, оточена ангелами, пророками і апостолами, з’явилася над людьми. Осяяна небесною славою, тримала в руках ясний, блискучий омофор, яким немов покривала вірних християн. Народ, довідавшись про з’яву Пречистої Діви Марії, упав на коліна і ще палкіше став благати Небесну Матінку за поміч і порятунок. І Пречиста не залишила вірного народу без помочі. Невдовзі сарацини були розбиті і відступили від столиці. В пам’ять про чудесне визволення від ворогів встановлено свято Покрови.
Свята Церква виявляє і виспівує дитинну любов, беззастережне довір’я в її могучу опіку. “Богородице чиста – Ти велике Заступництво для печальних, Ти скора помічниця для спасіння і укріплення світу, Ти глибина милості, джерело Божої мудрості, для світу покров. Величаймо вірші і славмо невимовно Її світлий омофор. Повна ласки, радуйся, з Тобою Господь, подавай світові велику милість.
Успіння.
Після здійснення Сином Божим спасіння людського роду і вознесіння Його на небо, Пречиста і пре благословенна Діва Марія, Матір Божа жила досить довго серед перших християн. Вона сповнювалася великою духовною радістю, споглядаючи поширення по всій землі Церкви Христової. Для того Господь і залишив на землі свою Пречисту Матір, щоб її присутністю, керівництвом і теплими молитвами до Сина і Бога множилась і утверджувалась Свята Церква.
Одного разу, коли Пресвята Марія молилась на горі Єменській, перед нею постав Архангел Гавриїл, який служив Пресвятій Богородиці з перших днів Її дитинства: він приніс Їй благу вість про народження від Неї Сина, невідступно оберігав Її протягом всього життя на землі. Передав небесний посланець Пресвятій Богородиці радісні для Неї слова Господа, що через три дні вона відійде до Христа Бога.
На знамення торжества Богородиці над смертю, тобто, що над нею не буде мати влади тілесна смерть, і що вона, ніби, заснувши на короткий час, пробудиться і побачить три світлі Лиця Господні безсмертну славу і життя вічне, Архангел вручив Пресвятій Діві райську гілочку: це була сяюча світлом небесної благодаті гілочка фінікової пальми. Її повинні були нести, як сказав Архангел, перед одром Богородиці, коли Пречисте тіло Її будуть нести для захоронення.
В час смерті незвичайне світло осяяло кімнату, де лежала Матір Божа: Сам Господь Ісус Христос, оточений ангелами, з’явився і прийняв її чисту душу.
Через три дні після захоронення Божої Матері апостоли вирішили відвалити камінь від могильної печери, але знайшли в ній лише похоронні пелени. З’явилася Богородиця і сказала: “Радійте! Я з вами у всі дні, і завжди буду молитись за рід християнський перед Богом!!!” Так апостоли переконалися, що Присвята Владичиця була з тілом вознесена на небо.
Хресна дорога
Під час Хресної дороги Спасителя нашого Ісуса Христа, Пречиста Діва Марія, пересилюючи свій біль та жаль також ішла за сином своїм. І ось, випередивши Хресний похід вона перейшла дорогу Ісусові.
Марія зустрічає Ісуса!
О яка то болюча зустріч! Як страшно змінився Її Син! Він весь облитий кров’ю, не впізнати Його святого обличчя. Він схиляється щохвилини під тягарем хреста. А кати женуть його, як останнього злочинця, лихословлячи та насміхаючись над Ним.
О Пречиста Діво, Маріє, багатостраждальна Мати! Тебе пронизав меч болю, коли Ти побачила страждання Сина Твого, але ж Ти не похитнулася у вірі, надії і любові. Вчини ж, о Пренепорочна, щоб і ми не похитнулися у своїй вірі, надії і любові до Бога.
Спаситель наш Ісус Христос передав нас усіх в часі своїх мук на хресті в опіку своїй Пречистій Матері. Від тієї хвилини Марія стала нашою Матір’ю, нашою Заступницею, нашою Покровителькою і Царицею. У всіх обставинах прибігаємо до неї і в незчисленних словесних формах виливаємо свою любов до Марії. Їй підносимо найкращі молитви, присвячуємо чудові ікони, розписані натхненними іконописцями, на її славу співаємо прекрасніші гімни і золото струнні пісні, на її честь воздвигаємо величні храми.
Сльози Богоматері.
Я бачила Сльози Святої Марії,
Мовчазно-скорботні в великих очах,
Глибока любов і небесна надія,
І зойк материнський текли по губах.
Я бачила Сльози Святої Марії,
То – плач невимовний за кожну людину,
Він вирвався з серця в тяжкій безнадії
Як смерть учинили Єдиному Сину...
Я бачила Сльози Святої Марії
За знечищену землю, розтерзаний світ,
За ту Україну, що з горя сивіє,
За окривджену правду, за весь людський рід...
Переконливим доказом великої любові українського