Вже в княжу добу, коли від часу княгині Ольги поширювалась християнська віра, на нашій Батьківщині особливо обожнювали Матір Божу. Таке поклоніння не випадкове, бо в нашого народу ще з дохристиянських часів побутує глибока шана і повага до жінки-матері, хранительки та берегині роду.

Князь Володимир Великий присвятив побудовану ним величну християнську церкву в Києві, так звану “Десятинну”, Пресвятій Богородиці Князь Ярослав Мудрий збудував на Золотих воротах церкву Благовіщення Пречистої Діви Марії та собор Святої Софії. Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що в своїй перемозі над половцями завдячує Богові і Пречистій Діві Марії. В Її честь він складає особисту молитву. Князь Ігор Святославович, герой епосу “Слово о полку Ігоревім”, після своєї втечі з неволі йде поклонитися до чудотворної ікони Божої Матері Пирогощі, щоб їй подякувати за поміч і порятунок.

Її ікони, її образи знаходяться в кожному українському домі, у безчисленних придорожніх капличках. Відпустові місця, що їх стільки на нашій українській землі, свідчать про силу її небесного заступництва. Одним із таких чудесних місць є Почаївська лавра, де Божа Матір явилася на Почаївській горі в 1340 році двом монахам, які присвятили себе подвигам молитви. Одного разу вночі на вершині під час молитви вони побачили у вогненному стовпі Пресвяту Богородицю, яка стояла на камені. Пресвята Діва на поверхні каменя залишила відбиток своєї правої стопи, яка з того часу постійно заповнена живодайною водою. В цій стопі ніколи не зникає вода і незчисленні поклонники постійно наповнюють свої посуди для лікування недругів.

Серед багатьох чудес від Почаївської ікони Богородиці найбільш відомим є звільнення Почаївської обителі в 1675 році від турків, які приступили до монастирських стін. Покладаючи надію на допомогу Божої Матері, монахи цілу ніч молилися і співали перед чудотворною іконою акафіст, а коли промовили “Вибраній Владарці пісню Перемоги”, раптом Пресвята Діва з’явилася в світлому одязі, оточена ангелами з оголеними мечами, на турків напав страх і вони почали тікати.

Києво-Печерська ікона Успіня Богоматері є найдревнішою на нашій землі. Як запорука благодатного і постійного заступництва Божої Матері за православних, ікона дана самою Богородицею чотирьом грецьким зодчим, вибраним нею для побудови Києво-Печерського храму в 1073 році, яким Божа Матір явилася і сказала: “Хочу поставити Собі церкву в Києві. Ідіть до Києва. Ось вам золото і мощі для заснування церкви, ось вам ікона, яка нехай буде там поміщена”. Так Сама Богомати вручила Україні Чудотворну ікону Успіня Свого.

Великими чудесами супроводжувалося зведення церкви Успіня в Печерському монастирі, не вистачало лише іконного зображення, однак сама Богородиця опікувалася влаштуванням іконостасу. Тому деяким іконописцям в Царгороді було видіння, що преподобні Антоній та Феодосій наймають їх писати іконостас в Києві. Іконописці попливли до Києва, але під Києвом побачили в сонному видінні Києво-Печерську лавру і так злякалися її величини, що хотіли повернутися до Царгороду. Але вночі корабель проплив проти течії стільки, що і за три дні було б важко проплисти. А уві сні вони побачили чудотворну Києво-Печерську ікону, від якої почули про необхідність розпису іконостасу.

За назвою храму, збудованого над печерами, ікона називається Києво-Печерською, а за місцем її першої появи – Влахернською і прославлена незчисленними чудами. Пам’ять появи цієї чудотворної ікони святкується 3 травня і 15 серпня з 1085 року, як спомин про Успіня Богоматері.

Чудотворна Печерська ікона Божої Матері сама з’явилася у Великій Успенській церкві Києво-Печерської лаври на стіні вівтаря в 1085 році. Ось як це описувалось в печерському патерику. “Іконописці почали розписувати храм. Під час роботи у вівтарі невидимою силою сама зобразилася ікона Богоматері. Раптом він просвітлів ясніше від сонця, так що іконописці мусили впасти ниць. Коли вони піднялися із землі, то побачили, що з вуст Богородиці вилетів білий голуб, полетів вгору до образу Спасителя і там зник. Через деякий час голуб вилетів з вуст Спасителя, почав підлітати до ікон всіх святих і сів за чудотворною іконою Божої Матері. Потім голуб знову вилетів з вуст Богоматері у вівтарі і полетів вверх до образу Спасителя. Ті, що стояли вверху, хотіли його впіймати, але він знову влетів у вуста Спасителя і світло осіяло ікони.” Ось якими чудами супроводжувалася побудова і розпис Великої Успенської церкви Києво-Печерської Лаври.

Кілька знаменитих ікон, що походять з України, стали національними символами інших народів. Так, наша ікона Божої Матері з Вишгорода на Київщині була силоміць забрана 1155 року князем Андрієм Боголюбським до Владимира на Клязьмі і перейменована на “Владимирську”.

Владимирська ікона Богоматері, за переказами була написана євангелістом Лукою на дошці столу, за яким трапезували Ісус Христос із своєю Пречистою Матір’ю а праведником Йосифом. Ікона написана була ще за життя Богоматері і принесена благодатним художником до Пресвятої Діви. Побачивши зображення своє на іконі, Діва Марія промовила пророчі слова: “Віднині ублажать мя всі роди. Благодать родшагося від мене і моя з сією іконою хай буде”. В 450 році ікона перенесена з Єрусалиму в Константинополь, а на початку ХІІ століття з Константинополя привезена в Київ. Зараз Володимирська ікона Богоматері знаходиться в Успенському соборі. Тричі на рік православна церква відзначає свято Володимирської ікони Божої Матері, як подяку за триразове чудесне визволення народу з Її допомогою від татаро-монгольської навали 21 травня, 23 червня