замінені молитовними зборами, які проводяться кілька разів на тиждень, але обов'язково у неділю і включають бесіду на релігійно-моральну тему, колективну мо-литву, співи релігійних пісень у супроводі музичних інструментів. У першу неділю кожного місяця при-чащаються. Молитовні збори, на яких здійснюється обряд причастя, називаються "вечорами любові", а сам обряд —хлібопреломленням. Буханець спеціаль-но випеченого хліба ламають на шматки і кладуть на піднос. Потім великі шматки ламають на дрібніші. У спільну чашу наливають розбавлене вино. Кожний член громади з'їдає шматочок хліба і запиває ковтком вина. Єдиний коровай — символ єдності громади. Після причастя всі цілуються один з одним — символ баптистського "братства у Христі".
Сенс життя баптист вбачає у тому, щоб врятувати власну душу від гріха і підготуватися до гідної зустрічі з Христом на тому світі, а також залучити до своєї віри принаймні хоч одну людину.
Баптисти вперше в історії висунули (і підтри-мують) вимогу свободи совісті та відокремлення церкви від держави.
В Україну баптизм потрапив з Німеччини у сере-дині XIX ст. В 1944р. баптисти, євангельські хри-стияни створили церкву євангельських християн-бап-тистів (ЄХБ). В 1945 р. до неї приєдналася частина п'ятидесятників, а у 1963 р. — братські менноніти.
На початку 60-х років найактивніші члени розко-лоли церкву ЄХБ і.створили власний керівний орган — так звану Раду церков ЄХБ. "Баптисти-розкольники", як прозвали це угруповання в середовищі даних віруючих, не визнали законодавства про свободу совісті.
Зараз в Україні діють близько 2 тис. громад ЄХБ. Вони утворили Всеукраїнський союз об'єднань єван-гельських християн-баптистів (ВСОЄХБ), який опікує-ться питаннями розвитку державності України, відро-дження духовної культури. Практична реалізація цих ідей здійснюється через євангелізаційну роботу серед населення, спорудження і реставрацію культових приміщень, розвиток своїх друкованих органів, навчаль-них закладів тощо.
Інші різновиди протестантизму, які існують в Ук-раїні, варто характеризувати у порівнянні з баптиз-мом» з якого вони вийшли.
Адвентизм (7,2 млн) виник у середині XIX ст. в СІЛА, коли баптистський проповідник Уільям Міллер виступив з пророцтвом про друге пришестя Хри-ста (з лат. агіуепіш — пришестя). Він "вирахував", що ця подія станеться між 21 березня 1843 р. і 21 березня 1844 р. Коли ж пророцтво не підтвердилося, при-хильники У. Міллера не розгубилися і заявили, що "пришестя" відбулося, але невидимо, в "небесному храмі". Щодо пришестя Христа на землю, то, мовляв, воно буде скоро, але точних строків назвати неможливо.
Культ адвентистів мало чим відрізняється від баптистського. Три — чотири рази на тиждень прово-дяться молитовні збори, їхня форма і зміст такі самі, що й у баптистів. Причащання проводиться один раз на квартал, хрестять тільки дорослих, заперечують безсмертя душі. За вченням адвентистів, під час "другого пришестя" Христа Бог воскресить як тіла, так і душі померлих, після чого піддасть їх суду. Грішники будуть знищені назавжди, а праведники існуватимуть вічно. "Друге пришестя" адвентисти ототожнюють з "світовою пожежею", яка пов'я-зується з термоядерною війною, з "кінцем світу".
В Україні діють громади (бл. 500) реформованого адвентизму — адвентисти сьомого дня (АСД), понад 40 тис. членів якого ведуть широку місіонерську ро-боту, працюють в лікарнях, сиротинцях, будинках пе-рестарілих тощо.
П'ятидесятники вийшли з баптизму наприкінці XIX ст. у СІЛА (16 млн). Назва секти походить від християнського свята П'ятидесятниці — на відзна-чення євангельської оповіді про зішестя Святого Духа на апостолів Ісуса Христа на п'ятидесятий день після його воскресіння.
На відміну від баптистів, п'ятидесятники практи-кують не лише водне хрещення, а й "хрещення" Свя-тим Духом. Вони вірять у можливість безпосереднього спілкування з Богом і одержання від нього так званих видимих дарів Святого Духа: здібності говорити іншими мовами (глоссолалія), пророцтва, зцілення.
Хрещення Святим Духом — специфічний обряд, коли учасники молитовних зборів доводять себе до стану колективного трансу.
В Україні нараховується низка течій п'ятидесятництва, що об'єднані у майже 1 тис. громад. Най-більшу з них тривалий час очолює М. Мельник.
Свідки Єгови (4,4 млн). Секта виникла наприкінці XIX ст. Засновник — Ч. Рассел (1852—1916 рр.), який 1872 р. створив гурток "дослідників Біблії". В 1884 р. зареєстрував "Біблійне і трактатне товариство вартової вежі". Вчення Рассела доповнив Д. Рутерфорд (1869-1942 рр.).
Змінивши кілька назв, секта врешті прийняла у 1931 р. назву "Свідки Єгови". Вважають себе христи-янами, але християнську догматику заперечують. Вірять в єдиного бога Єгову, готуються до "армагеддону" — кінця світу.
В Україні перші громади з'явились на поч. XX ст. У радянський період єговистів забороняли і переслі-дували. 1991 р. Свідки Єгови офіційно зареєстровані, кількість їх членів, що об'єднані у бл. 600 громад, на-ближається до 60 тис.
Всі вищерозглянуті течії християнства своїм Свя-тим Письмом вважають Біблію. Вона складається з двох основних частин — Старого та Нового Запо-вітів. Перша, давня частина Біблії — Старий Заповіт, як зазначалося, визнається також іудаїзмом.
Старозаповітна частина Біблії займає 4/5 усього тексту Біблії і відома у двох варіантах. Масоретський текст (Танах), прийнятий в іудаїзмі, написаний дав-ньоєврейською. Він складається з трьох книг:
1) П'я-тикнижжя;
2) Пророки;
3) Писання.
Головним є П'ятикнижжя (Буття, Вихід, Левіт, Числа і Повто-рення Закону). Тут йдеться про створення Богом сві-ту і людини, про гріхопадіння Адама та Єви, всесвіт-ній потоп, про заповіт, який заповідав Бог людям, та регламентацію життєдіяльності людини, що викладе-на у відомих десяти заповідях. Старий Заповіт, пере-кладений на грецьку мову (Сегггуагінта), містить 50 книг. До них ставлення християн різне: протестан-ти визнають 39 книг, православні — 11 книг вважа-ють неканонічними, а католики — визнають їх друго-канонічними.
Загалом історія створення старозаповітної части-ни Біблії обіймає період у