після смерті потрапляє в "чистилище” – місце між пеклом і раєм, має змогу очиститися від гріхів і в подальшому переходити в пекло чи рай. Очищення душ здійснюється шляхом різноманітних випробувань. Рідні та близькі покійного за допомогою молитов і внесків на користь церкви можуть полегшити випробування душі, що перебуває в “чистилищі”. Доля душі визначалася, таким чином, не тільки поведінкою людини в земному житті, а й матеріальними можливостями близьких покійного.
Дуже важливим положенням католицизму є теза про особливу роль духовенства, що людина не може заслужити Божої милості самостійно, без допомоги духовенства, яке має значні переваги перед мирянами і повинно мати надзвичайні права і привілеї. Зокрема, католицьке віровчення забороняє віруючим читати Біблію, оскільки це є виключним правом духовенства. Католицизм вважає канонічною лише Біблію, яка написана латинською мовою, якою не володіє переважна частина віруючих.
Для католицької церкви узагалі властива строга організація та ієрархічний характер. Відповідно до її віровчення, папа римський є щирий намісник Ісуса Христа на землі, спадкоємець апостола Петра, його влада вище влади Вселенького Собору. Крім того католицизм проводить різке розмежування між мирянами і кліром. Виражається воно в ряді догм, відсутніх у православ'ї: целибат - обов'язкова безшлюбність духівництва, заборона виходу з духовного звання. Свої привілеї католицьке духовенство будує на католицькому вченні про "Скарбниці благодаті", відповідно до якого діяння Христа, Божої Maтері, апостолів і святих, створюють "запас" добрих справ, за рахунок яких церква має право відпускати грішникам гріхи, у тому числі - за гроші. Продаж індульгенцій, що засвідчують відпущение гріхів, була надзвичайно широко поширена в католицькому світі в середніх віках. До речі, тільки в католицизмі існує догмат про чистилище - проміжну інстанцію між пеклом і раєм, в якому душа грішника може бути "відмолена" ним самим, духовенством або родичами покійного.
У католицизмі немає багатоденних постів, "приборкування плоті" рекомендується тільки в середу першого тижня Великого посту, у Страсну п'ятницю, у переддень Успення і Різдва.
Особливо значної ролі католицька церква набула в епоху середньовічної європейської цивілізації. Церква була найбільшим феодалом, земельним власником. Її розташування і сприяння шукали наймогутніші імперії і королівства Європи. Церква справді супроводжувала людину з народження до самої смерті. Вона могла роздавати інтердикти - відлучення від церкви, влаштовувати судилища, що проявились в розгулі інквізиції, продавати церковні посади, страчувати і милувати.
Серйозний удар по католицизму був нанесений в період утвердження капіталістичних відносин. В результаті реформації (ХVI ст), що намагалась значно пристосувати духовну культуру суспільства до реальних умов побуту, виникло навчання Лютера, що реалізувалось у протестантизмі і витиснуло католицизм із багатьох країн Європи.
На відміну від інших напрямів у християнстві, католицизм має міжнародний центр управління – Ватикан і главу католицької церкви – папу Римського, що обирається довічно. Ще в 756 р. на невеликій території сучасної Італії виникла церковна держава – папська область. Вона проіснувала до 1870 р., коли в процесі об’єднання Італії її було включено до Італійської держави. Після першої світової війни папство вступило в союз з існуючим в Італії режимом. Пій ХІ (1922 – 1939) у 1929 р. уклав з урядом Муссоліні Латеранські угоди, згідно з якими відроджувалася папська держава – Ватикан.
Ватикан – самостійна держава на території Італії площею 44 га. Вона розташована на Ватиканському горбі, де знаходиться собор святого Павла, два папських палаци, резиденція папи, замок “святого ангела” (церковна тюрма). Крім того, до юрисдикції папи відноситься залізнична лінія довжиною в кілька сотень метрів, що з’єднує Ватикан з мережею італійських залізниць, електростанція, радіостанція, телеграф, преса (“Оссерваторе Романо”), початкова школа, невеликі збройні сили, жандармерія. Ватикан випускає грошові і поштові знаки. Піддані Ватикану становлять близько тисячі чоловік. Необмеженим главою держави є папа Римський, він же – глава католицької церкви.
Глава держави Ватикан обирається з кардиналів – вищих представників духовенства – на колегії (конклаві) кардиналів. Папа відмовляється від свого імені і приймає нове. Збори кардиналів відбуваються в надзвичайних випадках, в основному для виборів нового папи.
Установи Ватикану включають в себе 9 конгрегацій (об’єднань); 3 трибунали й декілька секретаріатів. Конгрегації – своєрідні міністерства, які очолюються групою кардиналів (3 – 4 чол.) і главою – префектом.
Серед них найважливішими є:
Конгрегація священної канцелярії;
Конгрегація пропаганди віри – веде місіонерську діяльність головним чином у країнах Азії та Африки. Це найзаможніша конгрегація, яка отримує дотації від правлячих кіл. Не тільки бізнесмени-католики, а й представники інших релігійних напрямків (наприклад, баптисти) подають значну матеріальну допомогу у створенні мережі семінарій, університетів, середніх шкіл, що виховують місцеве населення у дусі католицького віровчення. Ця конгрегація має своє видавництво, богодільні, школи.
Сучасна католицька церква - найбільший релігійно-політичний і ідеологічний інститут. Сьогодні католицизм є переважною релігією в багатьох країнах Європи: у Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччині, у країнах Прибалтики, у Франції, Італії, Португалії, а також на Кубі і у країнах Латинської Америки, на територіях Західної Білорусії й України.
Анімізм
Анімізм – форма найдавніших вірувань про існування в тілі людини її двійника – душі, від якої начебто залежить саме життя особи, її фізіологічний і психічний стан. Ці уявлення спочатку мали дуже конкретний характер. Душу ототожнювали з диханням, з кров’ю, вважали, що вона міститься у серці, в очах. Згодом стали вважати, що вона розчинена в усій людині, вона є, але не міститься ніде, і може існувати без тіла. У багатьох народів головними двійниками були душі померлих
