План.

Вступ

Джерела раннього християнства

Особливості християнської моральної доктрини

Норми моралі і християнські заповіді

Християнство і гуманізм

Християнський критерій моральності

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Християнство, безперечно, представляє одне із самих величних явищ в історії людства. Нами мимоволі опановує почуття подиву, коли ми вивчаємо історію християнської церкви: вона нараховує вже два тисячоріччя й усе ще стоїть перед нами, повна життя, а в деяких країнах більш могутня чим, державна влада. От чому усе, що так чи інакше сприяє кращому розумінню цього грандіозного явища здобуває величезне практичне значення.

Релігійна мораль являє собою сукупність моральних понять, принципів, етичних норм, що складаються під безпосереднім впливом релігійного світогляду. Затверджуючи, що моральність має надприродне, божественне походження, проповідники всіх релігій проголошують тим самим вічність і незмінність своїх моральних установлень, їхній характер.

Норми моральності можуть бути різними в різних релігійних системах. Це розумівається насамперед тим, що складалися вони в різних країнах, у різних народів, на різних етапах суспільного розвитку.

Як складову частину релігії, релігійна мораль переборюється в міру подолання релігійний забобонів, у міру твердження нових моральних принципів і норм в умовах справедливого соціального ладу, вільного від експлуатації і класової нерівності людей.

Особливості християнської моральної доктрини

Християнська мораль знаходить своє вираження у своєрідних уявленнях і поняттях, а також доктрині про моральне і аморальне, у сукупності визначених моральних норм (наприклад, заповідях), у специфічних релігійно-моральних почуттях (християнська любов совість і т.п.) і деяких вольових якостях віруючої людини (терпіння, покірність і ін.), а також у системах морального богослов'я і теологічної етики. Усі разом перераховані елементи складають християнську моральну свідомість.

Іншою особливістю християнської моралі, що випливає з її зв'язку з догматами віровчення, є те, що в ній є такі моральні наставляння, що неможливо знайти в системах нерелігійної моралі. Таке, наприклад, християнське навчання про страждання-благо, про всепрощення, про любов до ворогів, непротивленні злу й інші положення, що знаходяться в протиріччі з насущними інтересами реального життя людей. Що стосується положень християнства, загальних з іншими системами моралі, то вони одержали в ньому значну зміну під впливом релігійно-фантастичних уявлень.

У самому стиснутому виді християнську моральну доктрину можна визначити як систему моральних уявлень, понять, норм і почуттів і відповідного їм поводження, тісно зв'язану з догматами християнського віровчення. Оскільки релігія є фантастичне відображення в головах людей зовнішніх сил, що панують над ними в їхньому повсякденному житті, остільки й у християнській свідомості відбивають реальні міжлюдські відносини в зміненому релігійною фантазією виді.

Норми моралі і християнські заповіді

Християнська мораль містить у собі деяку сукупність норм (правил), покликаних регулювати взаємини між людьми в родині, у громаді віруючих, у суспільстві. Такі відомі старозавітні заповіді, євангельські “заповіді блаженства” і інші новозавітні моральні наставляння. У своїй сукупності вони складають те, що можна назвати офіційною, схваленою церквою кодексом християнської моралі.

Християнство - ідеологія, що по-своєму відбиває явища соціального життя. Природно, що створюючи свій моральний кодекс, християнство включило в себе і деякі прості загальнолюдські норми моральності. Найпростіші загальні вимоги до поводження особистості в колективі, що одержали відображення в старозавітному десятисловії, були вироблені колективним досвідом задовго до внесення їх у тексти давньоєврейської Тори. Такі звичаї, як заборона вбивства родича або одноплемінника, заборона шлюбів усередині племені, виникли ще в надрах родоплемінного устрою.

При ближчому розгляді заповідей старозавітного декалога впадає в вічі, що вони далеко не вичерпують усіх можливих моральних розпоряджень, що мають загальнолюдське значення. Можна додати, наприклад, такі елементарні вимоги до поводження особистості: не лінуйся, поважай знання, мудрість, не ображай, поважай людське достоїнство інших, люби батьківщину - і інші істини, очевидність яких визнається більшістю людей.

Перші чотири заповіді десятисловія самі по собі не мають до моралі безпосереднього відношення. У них зафіксовані віронавчальні-обрядові розпорядження давньоєврейської релігії, а не моральні норми. Щира моральність - це людяність. Інтереси колективного людського життя вимагають дружби, товариства, взаємодопомоги людей.

Християнство і гуманізм

Безпосереднє відношення до моральності мають інші шість заповідей старозавітного декалога. У них знайшли відображення деякі елементарні правила людського життя: вимога шанобливого відношення до батьків, заборона вбивства, розпусти, злодійства, наклепу, заздрості.

Християні вважають свою релігію втіленням щирого людинолюбства і гуманності. Християнські проповідники особливо підкреслюють гуманний зміст євангельського заклику: “возлюби ближнього свого, як самого себе”.

Дійсно, у деяких новозавітних книгах є вираження, що призивають до людяності, любові, взаємному прощенню образ. Подібні проповіді любові і усепрощення визначалися особливими умовами існування ранньохристиянських громад. З одного боку, вони виражали необхідність кріпити солідарність членів громад в умовах гонінь і переслідувань з боку влади. З іншого боку, заклик прощати ворогів і не противитися насильству з'явився результатом усвідомлення християнськими общинниками свого безсилля в опорі пригноблювачами. Місію помсти за свої страждання ранні християни покладали на Бога, вони вірили, що суд Божий буде незабаром, “не пройде рід цей, як усе це здійсниться”, обіцяв їм євангельський Христос. Тому готовність прощати ворогів сполучилася зі свідомістю з почуттям зловтішної переваги над пригноблювачами: “Отже, якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо хоче пити, напої його: тому що роблячи це, ти збереш йому на голову палаючого вугілля” (Римл.,12,20). Таким чином, жертва морально тріумфувала над катом, хоча торжество це було ілюзорним. У вигадливій формі любові і прощення ворогам пригноблений досягав якогось самоствердження, незважаючи на зовнішні приниження і страждання.

Християнський критерій моральності

Відвернений християнський альтруїзм універсальний, він поширюється на усіх без винятку, незалежно від достоїнства людини.

Через усну і друковану проповідь, через