Філософія використовує міфологічно-релігійний матеріал і спочатку за своєю зовнішньою формою ви-ступає як міфотворчість. Однак вже перші універ-сальні філософські ідеї щодо сутності буття і природи людини починають руйнувати міфологічну і релігійну свідомість. Філософські вчення поступово відокрем-люються у відносно самостійну галузь. Від попередфілософії (міфотворчості) філософська свідомість при-ходить до свого власного предмета — світогляду і проблеми людини.

З наведених положень випливають такі висновки: і філософія, і релігія є продуктами суспільної свідо-мості. Між ними існують внутрішні взаємозв'язки. Наприклад, е філософські системи, що у своїй основі базуються на різних міфах: так звана міфологізована філософія А. Шопенгауера (1788—1860 рр.), Ф. Ніцше (1844—1900рр.). Але необхідно акцентувати увагу й на тому, що філософські і релігійні вчення — це про-тилежні системи духовних цінностей, вони спирають-ся на різні типи рефлексивного мислення.

Філософська рефлексія має раціоналізований харак-тер, релігійна рефлексія — в теоретичному плані — де-що менш розвинута і взагалі орієнтується на певні міс-тифікації, природу яких достеменно вивчити важко.

Релігія була головною формою суспільної свідо-мості понад два тисячоліття. Проте поруч із нею, а іноді й у її лоні, побутували й інші форми світо-сприйняття. З часом вони в міру свого розвитку звужу-вали сферу релігії. Лише у XVII—XVIII ст. філософія, наука й етика почали складати Ідеологічну конкурен-цію релігії. Згодом набрав сили й атеїзм — вчення, спрямоване на безоглядне заперечення релігійних поглядів. Атеїзм як форма вільнодумства протистав-ляється релігії та відображається у філософсько-матеріалістичних концепціях. [2,34-36]

Людське пізнання складається з суб'єктивної форми пізнання та його об'єктивного змісту. У галузі пі-знання світу виникає процес поширення як форм, так і змісту відображення об'єктивної реальності. Од-нак кожна нова форма пізнання є більш складним відображенням, яке все менш співпадає з безпосере-дньо існуючим у полі зору пізнаючого суб'єкта мате-ріальним об'єктом. Тобто з розвитком пізнавальних здібностей людини й освоєнням природного та соці-ального середовища, а також з проникненням у гли-бини пізнаваних явищ мислення набуває рис абстракт-ного характеру. На ґрунті абстрактного мислення виникають розбіжності між людською думкою і реальністю. З точки зору марксизму, цей момент роз-біжностей складає основу виникнення релігійних по-глядів як ілюзорного відображення дійсності. Понят-тя "Бог" і "Дух" є не що інше, як наслідок відриву загальних понять (абстракцій) від реальних предметів, які вони (поняття) позначають.

У християнській теології й ідеалістичній філософії в обгрунтуванні буття Бога існують дві тенденції — раціоналістична й ірраціоналістична.

До першої належить неотомізм. Це найбільш впливовий напрям сучасної релігійної філософії. Наз-ва походить від імені середньовічного богослова Фо-ми (Тотаз) Аквінського (1225—1274 рр.) і набула по-ширення у країнах католицького віросповідання. Вчення Ф. Аквінського акцентує увагу на наявності у християнському одкровенні двох істин, якими мо-жна оволодіти за допомогою людського розуму і які за своєю природою є "надрозумними", тобто вихо-дять за межі пізнавальних можливостей людини. Відносно останніх фундатор томізму додавав, що вони "надрозумні", але не "протирозумні". Перші істини досліджуються за допомогою пізнання реаль-них речей І явищ, що оточують людину. Другі пізна-ються лише через одкровення Бога за допомогою Церкви.

Ф. Аквінський, використовуючи вчення Аристотеля (384—322 рр. до н, е.), розробив систему п'яти доказів буття Бога засобами людського розуму на ос-нові вивчення природних явищ.

1. У світі все рухається, тому повинен існувати "першодвигун", яким і є Бог.

2. Одна природна річ обумовлює іншу; у світі іс-нує загальна причинна обумовленість. Такою "пер-шопричиною" є Бог.

3. Світ також складається з випадкових явищ. Ці явища не можуть існувати самі по собі, вони по-винні породжуватися необхідною причиною, тобто Богом.

4. Різні речі містять у собі й різні "ступені вдос-коналеності". Про них можна говорити лише у по-рівнянні з чимось більш досконалим. Такою абсолют-ною досконалістю є Бог.

5. Розвиток світу підпорядкований якійсь певній меті. Отже, повинен існувати початок, що визначає напрям розвитку світу до означеної мети. Таким по-чатком є Бог.

Перелічені "докази" ґрунтуються на обмеженій метафізичній інтерпретації загально філософських проб-лем, що є характерним для епохи середньовіччя.

Сучасний неотомізм на об'єктивно-ідеалістич-ному філософсько-доктринальному рівні прагне син-тезувати у цілісну гармонійну систему такі принци-пи — віру і розум, релігію і науку. Неотомізм трактує світ як "реальне створіння Бога", який необхідно прийняти відповідно до його внутрішніх законів. Нау-ка—це нижчий вид знання, релігія — вищий. Наука, філософія та релігія вивчають одну й ту саму пробле-му, тільки на різних рівнях: розум, наука охоплюють лише сферу зовнішнього досвіду, а релігія володіє аб-солютною істиною.

Ірраціоналістичне "обґрунтування" віри у Бога є важливою тенденцією у сучасній теології і релігійній філософії, її представлено протестантською "неортодоксальною" школою, що нерідко називають "діа-лектичною теологією" і "теологією кризи". Значним представником цієї школи був К. Барт (1886— 1968 рр.).

Протиставивши своє вчення томізму, К. Барт до-водив, що існування Бога не можна виявити за допо-могою розуму. Барт також заперечував можливість "природного одкровення", тобто "одкровення" Бога у природі та суспільстві. Відповідно заперечувалась і можливість "природної теології", "християнської фі-лософії". "...Бог християнства, — заявляв К. Барт, — не може бути присутнім у будь-якій можливій кон-цепції світу".

Раціоналізму Барт протиставив сліпу віру: в акті віри народжується пізнання. Віра — не суб'єктивний стан людини, а те, що йде від Бога і надається люди-ні через "одкровення".

Точка зору К. Варта розвивається іншими пред-ставниками християнсько-протестантської неоортодоксії — існування Бога не може бути досліджено за допомогою розуму. Тому наука протиставляється вірі. Протестантська теологія, наприклад, вважає, що віру можна зрозуміти лише через "одкровення". Раціо-нальне мислення