історії, але й значну кількість язичницьких молитов, засад віровчення, культів, обрядів, світоглядних засад. Велесова книга містить понад 250 Богознавчих понять (в тому числі, імен Богів - теонімів), близько сотні слов’янських власних імен людей (антропонімів), серед яких імена Прабатьків, Волхвів, князів та значних воєначальників. Тут подані також відомості про окремі свята Рідної Віри, пов’язані з природним календарем, назви місяців, тижнів, рецепти ритуального напою, порядок щоденних та святкових богослужб і жертвопринесень, моральні настанови та деякі правила поведінки, кілька легенд про походження Дажбожих онуків та засновників руських племен. Цінним для рідновірів є осмислення авторами Велесової Книги вчення про Наву, Яву і Праву, вчення про Триглава, про живу воду, які писалися саме як повчання для нащадків: «Тут же, отроче, одкриєш ворота і ввійдеш у них — то красен Рай слов’янський; і там Рай-ріка тече, що відділяє Сваргу од Яви» (дощ. 11-Б).
Хоча автентичність пам’ятки у відомих колах викликає недовіру, мусимо стверджувати, що Велесова Книга подає чимало таких відомостей нашої прадавньої релігії й культів, які досі були невідомі науці, однак вони складають осмислену й досконалу систему. Саме це й може бути переконливим доказом того, що книга не могла бути виготовлена фальсифікатором. Історія знахідки, її прочитання й переклад на сучасну українську мову становить окрему тему, але тут зазначимо, що знайшов дощечки Велесової Книги білогвардієць А. Ізенбек, переписав і дав перше тлумачення тексту Ю. Миролюбов; видрукована вона була в п’ятдесятих роках ХХ ст., а в Україну потрапили лише в 1990 р. Вагомий внесок у прочитання дощечок зробив В. Шаян, а найповніше видання здійснив М. Скрипник. В Україні вперше переклав Велесову Книгу Б. Яценко. Нині Велесова Книга по праву може вважатися Святим Письмом Рідної Віри не тільки українців, але загалом усіх слов’яно-арійських народів.
“Віра Предків Наших” В. Шаяна — збірник його праць, написаних і виданих у різний час окремими книжками. З 1972 р. Інститут ім. В.Шаяна, створений його учнями в Канаді підготував до друку перший том релігієзнавчих і культурологічних праць свого вчителя, який був виданий в 1987 р. вже після смерті автора.
До книги увійшла праця «Великий Бог (поза межами науки і теології)», яка стала вступною лекцією до науки Рідної Віри, «Аналіза Влес Книги», «Про Перуна знання таємне», «Проблема Української Віри» та інші праці. Чи не найвищим пафосом і філософською думкою відзначаються праці «Найвище Світло» і «Найвища святість», де В.Шаян глибоко дослідив онтологію і космогонію святості в Рідній Вірі, дав філософське і лінгвістичне осмислення понять Сварги і Сварога, та визначення сутності праукраїнського генотеїзму: «в різних Божествах наші предки вбачали часто різні аспекти проявів продуховленої Вселенної, які всі разом творили єдність» (с. 180), провів аналогію українського Богорозуміння з ведійським «по-різному називають поети і віщуни те, що є одне» (с. 232).
Волховник: карби язичницького віровчення — короткий переказ сучасною українською мовою основних Богознавчих засад Рідної Віри, що грунтується на автентичних народних джерелах, зроблений Волхвинею Зореславою. Назва «Волховник» також відповідає історичному факту, що в язичників існували книги, які писали волхви, щоб зберегти для народу повчання, моральні настанови, правила обрядів, вчення про Богів, історичні події та ін.
Волховник сучасних рідновірів-язичників складається з дванадцяти карбів, у яких викладені українські народні легенди про сотворення світу, сотворення Роду, триєдність буття, родовід Богів, радість вічного життя душі, священність і чарівність, український Звичай (закон), духовних провідників, календар (Коло Свароже), храми й святині, домашні святощі й обереги, а також згадані вище застороги нащадкам. Волховник, виданий у 1994 році невеличкою брошурою, є першою спробою Громади Українських Язичників «Православ’я» викласти рідне віровчення у письмовій формі. В подальшому повний Волховник буде містити також новий переклад Велесової Книги, її коментар, опис обрядів, молитви, співи та інші релігійні тексти, якими зможуть користуватися як священики Рідної Віри, так і всі віруючі.
Правослов: молитви до Рідних Богів — друга книжка, видана Громадою Українських Язичників «Православ’я» у 1995 році, містить автентичні язичницькі молитви українців, які збереглися у Велесовій Книзі та в пам’яті народу, а також незначну кількість сучасних авторських молитов Рідної Віри (зокрема, молитва до Перуна за Україну та Слава велика, яка співається на урочистих богослужіннях). Молитви згруповані за часом, місцем і сферою використання: урочисті (святкові), календарні (молитви Кола Сварожого), щоденні молитви, рослинна магія (при зборі цілющих рослин), лікувальні молитви та ін. В Правослов також включені деякі обрядові пісні, пояснення та поради до молитов. Упорядник книжки — Волхвиня Зореслава.
Часопис «Сварог» є релігійно-історичним та науково-пізнавальним збірником Громади Українських Язичників «Православ’я». Він видається з 1995 р. двічі на рік. «Сварог» подає матеріали про сучасне відродження Рідної Віри, про давні релігійні обряди та Богослужбу, доповіді провідників релігійних громад на різних міжконфесійних конференціях, публікує наукові дослідження про язичницькі культи, обереги, подає молитви, пісні, сучасні художні твори (зокрема, вірші) про віру наших пращурів, а також критичні матеріали щодо порушення прав рідновірів, сваволі чужовір’я та ін.
Світоглядні засади Рідної Віри
Вчення про Праву є основою релігійного світогляду українського язичництва, на що звертають особливу увагу волхви, віщуни — автори культової пам’ятки українців Велесової Книги: «Права бо є невідомо уложена Дажбогом, а по ній, як пряжа, тече Ява, і та соутворює живоття наше, і та, як одійде, смерть єсть. Ява тече і твориться в Праві, Нава бо є після них. До тої