Тема 14 : Операційний (виробничий менеджмент)

Визначення виробничого менеджменту.

Формування операційної стратегії.

Розробка і впровадження операційних систем.

Проектування та використання виробничих фондів.

-1-

Термін «операція», «виробництво» взаємопов’язані. Проте під виробництвом в основному розуміють випуск товарів і переробку сировини. Термін «операція» більш широкий, він включає не тільки виробництво товарів, але й надання послуг.

Повна система виробничої діяльності організації називається виробничою системою. Вона складається з трьох підсистем:

переробної, яка перетворює вхідну величину у вихідний результат;

підсистеми забезпечення, яка прямо не зв’язана з одержанням виходу, але виконує необхідні функції забезпечення переробної підсистеми;

підсистема планування та контролю, котра одержує від переробної системи інформацію про стан системи та незавершене виробництво.

Операційний менеджмент – це менеджмент виробничих процесів, що перетворюють сировину на товари та послуги. Це та частина організації, що прямо втягнута у виробництво товарів та послуг. Через цей зв’язок з виробництвом операційний менеджмент іноді називають менеджментом виробничих операцій.

Процес операційного менеджменту пов’язаний із формуванням операційної стратегії, створенням операційної системи, залученням засобів виробництва, використанням певних методів для досягнення ефективності.

Процес операційного менеджменту

Інпут: Операційний менеджмент: Аутпут:

Сировина операційна стратегія товари і послуги

Людські ресурси операційні системи

Інформація засоби виробництва

Технологія технологія процесу

Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес – сукупність дій по зміні та визначенню стану предмента праці. На підприємстві їх поділяють за такими ознаками: призначення, перебіг у часі, ступінь автоматизації.

За призначеннням виробничі процеси поділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі. Основіні процеси – це процеси безпосереднього виготовлення основної продукції підприємства, яка визначає його виробничий профіль, спеціалізацію і поступає на ринок як товар для продажу. До допоміжних належать процеси, виготовлення продукції, яка використовується на спмому підприємстві для забезпечення нормального протікання основних процесів. Обслуговуючі процеси забезпечують нормальні умови здійснення основних і допоміжних процесів (складські, транспортні).

За перебігом у часі виробничі процеси поділяються на перервні та безперервні. Безперервні – властиві для виробництва продукції, яка не має закінченого об’єму і форми, тому їх протікання не потребує технологічної циклічності.

За ступенем автоматизації відрізняють ручні, механізовані, автоматизовані та автоматичні процеси.

Метою операційного менеджменту є забезпечення високої продуктивності. Продуктивність – критерій ефективності, що показує відношення продукції до вхідної сировини у виробничому процесі. Якщо результативність свідчить про досягнення організаційної мети, то ефективність показує, як використовуються ресурси для отримання вихідних товаірв. Продуктивність допомагає простежувати рух до більш ефективного використання сировини у виробництві товарів та послуг.

Розрахувати продуктивність можна так: Пр = Вт(По) / П+К+Е+Тх+М, де

Вт – вироблені товари або послуги, П – праця, К – капітал, Е – енергія, Т – технологія, М – матеріали.

Менеджери повинні враховувати особливості виробничих та сервісних організацій. Виробничі організації перетворюють сировину на реальні товари, які можуть зберігатися і кінцевий споживач не повинен бути присутнім при процесі виробництва. Тому виробничі організації здійснюють контроль над тим, коли і які виробничі процеси відбуваються, менеджери намагаються організувати їх діляьність так, щоб довести продуктивність до максимуму.

Сервісні організації перетворюють вхід на певний вихід. Сервісні організації не можуть використовувати наявні потужності для того, щоб виробляти товари про запас, вони часто розміщуються там, де знаходяться їх споживачі.

2 –

Формування стратегії здійснюється у певній послідовності:

Мінімізація негативного потенціалу шляхом нейтралізації будь-якого небажаного впливу на організацію, який може мати місце. Використовуються детальний вимір та контроль, щоб переконатися, що операційна функція не виходить за границі встановлених обмежень.

Пошук умов, за яких можна підтримувати відповідну рівновагу в конкуренції, забезпечувати конкурентоздатність товарів. Це досягається застосуванням індустріальних практик щодо використання робочої сили, обладнання, реконструкції організації.

Активна підтримка і посилення загальної організаційної стратегії та запровадження інновацій, які допоможуть впровадити цю стратугію ефективно.

Передбачення технологічних удосконалень, які можуть вплинути на операції та отримання внутрішньої експертизи раніше, ніш нововведення стануть очевидними.

-3-

Успішне впровадження операційної стратегії потребує розробки і застосування добре сформульованих операційних систем, а також основних методів, що використовуються, щоб досягти ефективності та досконалості у виробничих та сервісних операціях.

Первинні операційні системи – це прогнозування і планування можливості, планування сукупної продукції, складання структурних систем, планування потреби у матеріалах та придбання матеріалів.

1. Прогнозування - це процес, спрямований на передбачення зміни умов та майбутніх подій, що можуть значно вплинути на бізнес організації. Для цілей організаційного менеджменту спроби прогнозувати в основному напрявлені на передбачення попиту на товари та послуги. Прогнозування попиту може бути короткостроковим та довгостроковим, спирається на кількісні та оціночні методи прогнозування. Короткострокове прогнозування (до 1 року) важливе тим, що попит впливає на виробництво, дає можливість так спланувати справу, щоб була в наявності достатня кількість сировини, щоб не порушувати графік виробництва. Середньострокове прогнозування попиту (від 1-5 років) або довгострокове ( 5 і більше) має великий вплив на рішення, пов’язані із розширенням виробництва, придбанням додаткового обладнання, нових виробничих приміщень.

2. Планування можливості організації – це процес визначення потреби в людях, машинах та інших фізичних ресурсах, які потрібні для досягнення цілей.

Можливість або здатність – це максимально можлива віддача продуктивної одиниці у рамках заданого часу. Планування включає три різні часові межі: довгий, середній та короткий строк.

Планування довгострокової здатності фокусується на людських, матеріальних та фінансових ресурсах, необхідних для здійснення довгострокових організаційних задач, що вимагає капітальних затрат для нарощування виробничих потужностей, змін у найма робочої сили.

Середньострокове планування можливостей використовує інформацію про існуючі основні засоби.

Короткострокове плануваня можливостей спрямовується на страхування того, щоб потужність наявних основних засобів використовувались ефективно