Вивченням сутності та особливостей журналістських організацій і редакційних колективів як соціальних організацій займається доктор соціологічних наук М. В. Костенко.

Треба зазначити, що проблеми регіональної преси в кризовий час намагаються вивчити журналісти міських і обласних газет. Наприклад, Д. Панчук, В. Черемних, Б. Загайський та ін. Вони пропонують свій погляд на такі проблеми діяльності редакційних колективів регіональних газет, як престиж друкованого слова, адаптація до ринкових умов, пошук нових підходів до висвітлення міських проблем.

Під час виконання досліджень даної роботи автор спирався на наукові роботи в області мас-медіа названих вище вчених, а також на роботи відомих вітчизняних та зарубіжних науковців: Д. Майерса, Э. Гоулднера, Ф. Генова, А. Донцова, Н. Л. Коломинского, С. Москвичева, Н. Обозова, А. Петровского, Т. Шибутани та ін.

Під час розробки технологій управління редакційним колективом були використані наукові концепції стратегічного менеджменту, кадрового менеджменту, висвітлені в роботах Мескона, Альберта, Хедоурі, Г.А. Дмитренко, Н. Л. Коломинського, Г. В. Щокіна.

Робота досліджувалася на основі законів України про пресу, інших нормативних актів, що стосуються діяльності мас-медіа і прав людини.

Практичне значення дослідження полягає у можливому використанні запропонованих автором принципів управління редакційним колективом, особливостей побудови моделі газети з метою підвищення її популярності та ролі (зокрема офіційних видань) в суспільному житті країни в перехідний період з орієнтацією на становлення незалежної процвітаючої України.

Структура і об’сяг роботи. Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел та додатків. Об’сяг основного тексту складає 123 сторінок, список використаної літератури містить 28 джерел, робота має 4 додатки.

РОЗДІЛ І. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР ЯК ГЛОБАЛЬНА

ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ

1.1. Тенденції розвитку масової комунікації на сучасному етапі

Соціальна дійсність

Усе те, що має суспільство, що необхідно для його життя і розвитку, люди створюють своєю працею. Вони вступають один з одним в різного роду стосунки, утворюють соціальні спільності, керуються у своїй діяльності певними ідеями, нормами, принципами.

Що стосується сучасного стану нашого суспільного життя, то са-ме від того, як підготовлені люди для виконання тих або інших ви-робничих, соціально-політичних і духовних функцій, наскільки вони усвідомлюють характер вирішуваних завдань, як вони ор-ганізовані в різних клітинах соціального організму, як вони взаємодіють, наскільки точно узгоджують свої вчинки із суспільними вимогами і принципами, нормами права і моралі, пе-редусім, і залежить доля розбудови громадянського суспільства, здійснення ідеї державності.

Безпосередньо суспільна праця, різноманітність і складність власності (від державної до приватної), всього суспільного життя вимагають встановлення, підтримання, удосконалення і розвитку організованості і порядку, інакше кажучи, найдосконалішого науко-вого управління всіма компонентами, ланками суспільної системи. Але оскільки головним її компонентом є людина, різні групи лю-дей, основним в управлінні суспільством є саме управління люди-ною, групами людей [21, с. 4].

Людина в суспільстві не тільки суб'єкт, але й об'єкт управління. Функціонування і розвиток суспільства складаються, по суті, із свідомих творчих дій мільйонів людей. Звідси незвичайна складність, відповідальність управління людьми, особливо в умовах перехідного періоду. Вона включає раціональну організацію їх праці, їх економічного, соціально-політичного і духовного життя, вихован-ня політичної культури, дотримання норм права і моралі.

Людина в суспільстві одночасно є суб'єктом і об'єктом виховання. Виховний вплив на людину здійснюється і в рамках всієї соціальної системи, і особливо в рамках духовної сфери суспільства.

Мова йде про те, щоб розкрити перед людиною сенс її власного буття, основні тенденції історичного процесу, навчити її самостійно мислити, приймати правильні рішення.

Владні структури можуть розраховувати на стабільне становище лише у тому випадку, якщо вони будуть приділяти достатню увагу не тільки економічному, з й духовному розвитку суспільства. Для реалізації цієї мети будь-яке суспільство створює відповідні організації, служби і центри. З'являються і спеціальні канали, по яких ціннісні установки можуть бути донесені до широких верств насе-лення. Таких сучасних каналів немало: політичні, громадські партії, організації і рухи, заклади культури, первинні формальні і нефор-мальні групи, школа і церква, преса і телебачення, радіомовлення і кінематограф тощо.

У різних суспільних системах різний і набір засобів, каналів і ме-тодів духовного впливу на свідомість особи. Вибір їх залежить від цілей, спрямованості і суті суспільного виховання. Але, безсумнівно, найбільш оперативним, дохідливим і дієвим каналом формування громадської думки (як фундаменту для духовного впливу на свідомість мас) є система засобів масової інформації — преса, теле-бачення, радіо, документальне кіно, нові види аудіовізуальних ко-мунікацій тощо.

Для нормального функціонування будь-якої соціальної системи необхідний безперервний потік інформації. Він відповідно орієнтує кожну особу і тримає її у стані інформаційної насиченості. Кожна людина зі свого боку постійно знаходиться в інформаційному по-тоці.

Інформаційний потік неоднорідний. Якщо розглядати його структуру, одразу ж можна виділити три основних компонента: організовану (офіційну) і неорганізовану (неофіційну) інформацію

Під організованою інформацією ми розуміємо будь-які повідомлення (потік повідомлень) з інституційних джерел суспільства. Під неорганізованою — ту, що надходить у розпоряд-ження особи стихійно, поза контролем громадських організацій. До них можна віднести міжособистісні форми інформаційного спілкування, а також чутки, анекдоти, інформацію закордонних джерел тощо.

Організована інформація займає пасивне становище у стабільно функціонуючому суспільстві. Вона є основою формування громад-ської думки, відповідає на головні інформаційні потреби особи. Межа між цими двома компонентами інформаційного потоку дуже рухо-ма і прозора. Значення і ефективність організованої інформації пря-мо пропорційні її правдивості, актуальності, об'єктивності, соціальній спрямованості тощо. Якщо офіційні повідомлення не да-ють відповіді на питання, які хвилюють особу, роль неорганізованої інформації зростає, і навпаки.

Масово-інформаційний