У теорії менеджменту є поняття, що іменується стратегічним менеджментом, або так зване управління стратегіями. Його суть полягає у визначенні головного напрямку діяльності підприємства, навколо якого вже будується система функціонування, стратегія представляє собою детальний всебічний комплексний план, що забезпечує здійснення місії організації і досягнення її цілей. Загальна основна ціль організації — чітко сформульована причина її існування — визначається як її місія. Цілі генеруються для досягнення цієї місії. Місія деталізує статус фірми і забезпечує напрям і орієнтири для визначення цілей і стратегій на різних організаційних рівнях.

У контексті журналістики стратегічний менеджмент означає визначення інформаційної "ніші", а отже розробку інформаційної концепції. Це чи не найболючіша проблема функціонування сучасних мас-медіа. Найоптимальнішим варіантом її розв'язання є орієнтація на інтереси та особливості читацької аудиторії.

Так як газета “Голос України” є бюджетною організацією, то майже всі питання стратегічного менеджменту вирішені за головного редактора засновником – Верховною Радою України. Головним завданням видання є офіційне оголошення законів, прийнятих Верховною Радою та їх коментар. Тобто в даній роботі питання стратегічного менеджменту не порушуватимуться, так як у головного редактора не має жодної можливості втілювати в життя розробки у цьому напрямку.

Визначення концепції (напрямку стратегічного менеджменту) ще недостатня умова для успішного функціонування будь-якої інформаційної структури. Важливо налагодити й управління процесом створення інформаційного продукту, а також насичення ним газети. Окрім технічного забезпечення (телефонний зв'язок, транспорт), таке управління насамперед передбачає визначення інформаційної мотивації. В її основі лежать як суспільно-політичні, так і комерційні орієнтири. Інформаційне насичення більшості сучасних вітчизняних видань ґрунтується саме на суспільно-політичній мотивації. Проте останнім часом дедалі відчутнішим стає й комерційний напрямок. Хоча на даному етапі його розвиток гальмується політичною заангажованістю мас-медіа та стереотипним сприйняттям мети інформування.

З приводу цього різновиду менеджменту потрібно сказати, що і тут головний редактор має обмежену свободу дій. Газета “Голос України” за означенням повинна бути позапартійною та політично незаангажованою, в газеті повинні бути представлені лише факти та об‘єктивні коментарі до них, якщо в тому є потреба. Комерційні ж орієнтири для газети не мають жодного значення, так як вона є бюджетною установою.

Так, газета "Сільські вісті", що стабільно має найбільше число передплатників, орієнтується виключно на сільського читача. Відповідно будується й тематична стратегія видання, а також його стилістика. Вельми промовистою в даному контексті є газетна рубрика, під назвою "Вербиченька", її постійна ведуча Лариса Шахова згадувала: "Коли до "Сільських вістей" прийшов редактор Іван Сподаренко, він поставив перед нами мету: газета повинна увійти до кожної оселі. А хто душа оселі, її ангел-охоронець? Звичайно, жінка. Так народилась ідея жіночої сторінки, котра виходила попервах раз на місяць, а останні п'ять років — двічі. Гадаю, що й наш величезний тираж визначався великою мірою завдяки цій ідеї" (“День”, 7.03.97 р.). Отже, головний редактор стратегічно визначив один із напрямків концепції газети, що мав максимально наблизити її до читацької аудиторії. Стратегія редактора полягала в тому, щоб газета "ввійшла до кожної оселі". А далі управління визначеним напрямком передається в руки журналіста, в нашому випадку — в руки Лариси Шахової. Вона ж будує свою творчу стратегію газетної рубрики для сільського жіноцтва, враховуючи психологію пересічної сільської жінки.

Таким чином, керуючись власним сприйняттям сільської жінки, журналістка вдало обирає стратегію своєї газетної сторінки — сповідальність. Сповідальний характер матеріалів "Вербиченьки" забезпечив рубриці зворотній зв'язок, що стало джерелом її життєздатності. Сповіді про жіночу долю, любов, зраду і прощання, про муки і щастя, про жіночу мудрість — усе це формує стрижень сторінки для жінок і водночас надає неповторності газеті.

Сучасна газетна практика породжує й інші підходи у визначенні творчої стратегії видання. Так, редактор приватної газети "Бульвар" Дмитро Гордон вважає головним своїм завданням — "працювати на догоду плебсу". А "плебс", на думку редактора, "хоче голих баб, дізнатися про мерзенні деталі, знати, з ким сплять "зірки" ("Факты и комментарии", 26.02.98р.). Це й стало концептуальною основою скандального видання. Стратегія "Бульвару" (копирсання у "брудній білизні", пошуки скандалів, дратування громадськості) викликає неоднозначні оцінки. Водночас важко заперечити редактору цієї газети в тому, що незважаючи на обурення, приміром. ілюстраціями порнографічного змісту, її купують і шукають. А преса, як вважає Дмитро Гордон, має бути прибутковою, "інакше навіщо вона потрібна". Звичайно, у наведених міркуваннях цинізму достатньо, але не позбавлені вони й певної слушності.

Проблема концептуальної відмінності особливо актуальна для газет загальнополітичного спрямування. Висвітлюючи суспільно-політичну сферу, кожне загальнополітичне видання мусить шукати свою "нішу". Для цього замало одного лише високого професійного рівня. Тут важливо визначитися з читацькою аудиторією: на яку саме її категорію орієнтуватися; а також знайти свій ракурс погляду на процеси та події. Так, газета "Зеркало недели" аналіз суспільно-політичних реалій подає через призму влади. Видання зосереджується головним чином над подіями загальнодержавного значення, пов'язуючи їх висвітлення з діяльністю чільних посадовців і політиків. Газета відома високим рівнем інформованості.. Відтак, її прогнози і версії викликають значний резонанс, справляючи певний вплив на вищі ешелони влади. Видавці газети відверто заявляють: "Зеркало недели" — не популярна газета, а впливова, що не одне і теж" (Юлія Мостова: "Ми від народу шпигуни при владі" — інтерв'ю газеті "День" за 14.03.97р.).

Тобто, головна мета (ціль) цього видання — впливати на діяльність вищих владних структур, оцінювати загальнодержавні процеси з позиції політичної еліти суспільства.

Інша загальнополітична газета