Слід зауважити, що явище інформаційної ілюзії аудиторії мас-медіа вимагає пильнішої уваги з боку соціологів і журналістів. Адже це явище має насамперед соціально-психологічне коріння. Нерідко в журналістському середовищі можна почути нарікання на "незбагненну поведінку" телеглядача, мовляв, підготували цікаву, глибоку програму про актуальну проблему, а її глядацький рейтинг чомусь дуже низький; глядач надав перевагу розважальній передачі на іншому телеканалі. Подібне, очевидно. трапляється тому, що розважальність стає не стільки втечею від нинішньої нелегкої реальності, стільки певною психологічною опорою, виявом підсвідомого бажання побачити світло в кінці тунелю, пережити надію на краще. Усвідомлення цієї обставини могло б скорегувати орієнтацію інформаційної структури.

Отже, первісний рівень інформаційного насичення орієнтує газету здебільшого на пересічного читача, задовольняє його потреби, але не відображає всього спектру громадської думки, врешті, не сприяє її поступу.

Інформаційно-аналітичний. Цей рівень інформаційного насичення якісно вищий, оскільки передбачає аналітизм. З-поміж періодичних видань найповніше він відображений у газеті "День". Тут маємо вдале поєднання інформації з її аналізом. В основу структури видання (як змістової, так і графічної) покладено інформаційно-аналітичний стрижень. Кожна газетна сторінка неодмінно передбачає інформаційний блок, який навіть має свою окрему графічну форму. Такий блок органічно доповнює публікації аналітичного спрямування тієї чи іншої тематичної сторінки: політика, соціум, культура тощо. Газета також практикує жанр інформаційного коментаря як післямову до аналітичної статті. Приміром, якщо у публікації на політичну тему йдеться про можливий розвиток політичних процесів у країні за так званим "болгарським сценарієм", то у коментарі-післямові дається аналітична довідка про це поняття, його походження і зміст. Подібна методика безперечно сприяє глибшому осмисленню факту чи явища.

Крім того, "День" формує і відмінну стилістику інформаційного повідомлення. Тут немає сліпого копіювання повідомлень з інформаційної стрічки агентств. Надана агентством інформація береться лише за основу, розширюється за рахунок аналітичних вкраплень, або стає поштовхом для окремого інформаційного дослідження. Подібна тактика формує інформаційну неповторність видання.

Однак, як свідчить передплатна статистика, газету "День" не можна віднести до масових періодичних видань. Серйозною вадою газети є надмірна увага до політичних інтриг у вищих ешелонах влади, захоплення символізмом, знаковою системою, мало зрозумілих для пересічного читача. Так, інформуючи про вихід групи депутатів Верховної Ради з однієї із провідних парламентських фракцій, газета припускала: до такого вчинку їх спонукали "в одній із владних споруд, що знаходиться за межами вулиці Грушевського..." ("День", 10.11.98). Читачеві з глибинки, а то й пересічному киянину, мало обізнаному з географічно-політичним розташуванням "печерських пагорбів", напевне, важко було збагнути, кого ж саме мала на увазі газета. Подібна тенденція стає типовою для вітчизняної періодики. Журналісти настільки захоплюються цією знаковою системою, що буквально все намагаються тлумачити через її призму. Наприклад, один відомий політик у своєму інтерв'ю декільком лояльним до нього виданням стверджував, що влада виношує плани його фізичного знищення. Інша газета витлумачила заяву політика не інакше як сигнал, адресований ним владі, про відмову від опозиційності і готовність іти на співпрацю.

Явище символізму є результатом клановості вітчизняної періодики. В руках господарів газети стають наче сигнальними засобами, з допомогою яких фінансово-політичні угрупування ведуть поміж себе політичну інтригу. Окрім зниження масовості періодики, символізм і знаковість інформаційного управління стримують поглиблення аналітичного рівня газети — досить перспективного і важливого для розвитку мас-медіа зокрема та громадської думки в цілому.

Інформаційно-сенсаційний. Даний рівень є менш поширеним. Інформаційна сенсаційність для практики вітчизняної преси — явище нове, ще мало опановане, але також перспективне. Найуспішніше в цьому контексті працює газета "Киевские ведомости". На сенсаційну хвилю тут спрямовується левова частка газетної інформації. Газетою створено оригінальну стилістику сенсаційного викладу інформації, починаючи від заголовку і завершуючи резюме.

Сенсаційна інформація — це не обов'язково повідомлення скандального характеру (викриття, компромат тощо). Практика "Киевских ведомостей" свідчить, що й з рядової інформації можна зробити сенсацію. Для цього потрібно виокремити журналістськими засобами такий аспект повідомлення, який надав би йому оригінального звучання і висвітлив перед читачем з несподіваного боку. Повчальним у цьому контексті є досвід Західних кас медіа. Так, на одному із семінарів, організованих для київських журналістів колегами з інформаційної служби Бі-бі-сі, було запропоновано своєрідний тест на сенсацію. Журналістам показали відеозапис однієї з прес-конференцій в СБУ, під час якої високопоставлений службовець цієї державної структури справно звітувався про викриті порушення, практику упередження злочинів тощо. І між іншим зауважив, що органами також було зафіксовано декілька намірів замаху на главу держави, хоча, мовляв, вони й не становили серйозної небезпеки. Після демонстрації відеозапису нашим журналістам запропонували написати інформацію про побачене. З'ясувалося, що більшість з них не надала особливого значення факту замаху на президента. А за інформаційною схемою Бі-бі-сі цей факт було покладено в основу звіту про прес-конференцію. З нього було побудовано заголовок, ним було пронизано весь зміст повідомлення, що охоплювало і "суху" статистику діяльності СБУ. Отже, завдяки виділенню нестандартного аспекту події інформації вдалося зробити сенсацію. Інформаційно-сенсаційний рівень надає