Підбір кадрів необхідно здійснювати ретельно і професійно. Фахівці радять здійснювати його в три етапи [24, с. 19].

Перший етап. Багато що можна дізнатися про людину вже з першого знайомства, зробити певні висновки навіть з її зовнішнього вигляду. Навряд чи доцільно приймати на роботу неохайного журналіста. Не будемо заглиблюватися у психологічні паралелі на кшталт: у неохайного журналіста й думки неохайні. Достатньо уявити, як сприйматиметься газета, її колектив, врешті редактор, коли на прес-конференції чи брифінгу перед присутніми постане неголений, зодягнений у несвіжу сорочку їхній колега-журналіст.

На перший погляд, зовнішність може видатися дріб’язком, мовляв, не в цьому сутність журналістської професії. Однак слід мати на увазі, що неохайність не лише шкодить презентабельності газети, а й значно утруднює налаштування контакту між журналістом та його співрозмовником. Це негативно позначається на діяльності редакційного колективу, що прагне стати згуртованою і високопрофесійною командою. Уже під час першої співбесіди важливо звернути увагу на те, чи достатньо претендент на місце в редакційному колективі володіє літературною мовою, як висловлює свої думки тощо.

Другий етап. Тимчасово зарахувавши новачка, головний редактор має можливість вивірити свої перші враження про нього. Зовнішні ознаки вже відходять на задній план, настає етап оцінки професійних можливостей вірогідного члена редакційної команди.

На цьому етапі важливо надати журналістові широкий простір для творчого самовираження, не нав'язувати йому своїх тем, не переобтяжувати тимчасовими редакційними завданнями, дати можливість зосередитися виключно на створенні журналістського продукту. Не зайвою буде і прилюдна демонстрація прихильності до новачка з боку головного редактора, завдяки чому той почуватиметься в колективі комфортніше.

Своєрідна експертиза вже перших публікацій дозволяє керівнику редакції визначити, наскільки аналітично вміє мислити автор, чи має він здатність до спостереження, який у нього рівень ерудиції.

Недоцільно зразу ж очікувати від об'єкта своєї уваги (особливо якщо це журналіст початківець, наприклад, вчорашній студент) довершеного аналізу, глибоких спостережень, жанрової майстерності. Необхідно переконатися, чи здатен журналіст сприймати редакторські настанови, творчо їх переосмислювати, шукати своє бачення проблеми та способи її висвітлення.

Третій етап. Переконавшись у достатньому професійному рівні новачка, головний редактор має знайти йому гідну "нішу" у виробничому процесі. Тобто, керівник редакції має подбати, щоб творчі, зокрема тематичні, уподобання журналіста, його нахили, використовувалися з оптимальною користю і щоб сам працівник мав умови для творчої самореалізації.

Якщо на перших двох етапах кадрового підбору основна увага зверталася здебільшого на фаховий рівень вірогідного члена редакційної команди, то третій етап, окрім поглибленого професійного сприйняття, передбачає ще й суто особистісне: якою є людина в колективі, як її оцінюють колеги. Завершальний етап має також засвідчити, чи готовий журналіст до екстремальних ситуацій, чи є в нього відчуття колективізму, вміння вболівати за спільну справу та робити посильний внесок у її вирішення. До професійної самодостатності й порядності варто додати ще й конфіденційну надійність. Контрактна угода невипадково передбачає і цей, дещо незвичний для нас, аспект функціонування засобів масової інформації. Розголошення редакційної таємниці може істотно зашкодити діяльності того чи іншого органу ЗМІ.

У разі успішного подолання претендентом усіх трьох етапів відбору, можна сподіватися, що редакційна команда здобула гідне поповнення і стала від того ще сильнішою. Командний принцип роботи особливо характерний для американської журналістики. Так, відомий американський репортер Девід Еверетт радить, зокрема, окремою командою проводити журналістське розслідування. Він вважає, якщо розслідування обіцяє бути складним і довготривалим, то краще, аби вели його двоє чи й більше репортерів. "Один репортер може надто захопитися матеріалом або відхилитися від теми. А ще краще знайти досвідченого редактора, щоб передивився всі ваші ідеї, вивів вас на пряму дорогу, коли ви відхиляєтеся від теми, і підтримав вас, коли ви у відчаї" [Учбовий посібник репортера. - ІRЕХ ПроМедіа, 1997, с. 12].

Методи формування відчуття єдиної команди можуть бути найрізноманітнішими: від банального спільного чаювання до сприяння у вирішенні матеріальних проблем члена команди. А міжнародна практика менеджменту пропонує навіть дещо екзотичні методи. Так, менеджери відомої корейської автомобілебудівної фірми "Деу" практикують варіант з безлюдним островом. Тобто, новосформовану групу співробітників для якогось відповідального підрозділу тимчасово командирують на безлюдний острів. За переконанням менеджерів, екстремальна ситуація найефективніше гуртує колектив.

2.5. Журналістський ринок праці

Сповідуючи в колективі принцип командності, не варто забувати, що кожен член команди, а надто творчої, є непересічною особистістю. І керівник повинен завжди про це пам'ятати. До того ж, мистецтво управління, як зазначалося вище, визнає особу працюючого суб'єктом виробничого процесу. Отже, методи управління колективом потрібно оцінювати ще й з позиції суб'єкта. А в нашому випадку — з позиції рядового журналіста.

Творення редакційного колективу відбувається на двох рівнях: керівному і журналістському. У попередньому розділі йшлося про систему кадрового відбору, якою доцільно керуватися головному редактору під час формування команди. Разом з тим відповідна система необхідна і журналістові, який претендує на членство в колективі. Іншими словами, рядовий журналіст також потребує системи координат для орієнтації на ринку праці, де він, по суті. виступає інтелектуальним товаром.

Як краще подати себе, зацікавити роботодавця своїми здібностями, вмінням, виявити особистісні переваги? Це особливо актуально для журналістів-початківців. Ще зі студентської лави майбутньому журналістові необхідно виробити в собі орієнтацію на професійну самодостатність як важливої умови ефективного вирішення проблеми працевлаштування.

Пошуки роботи нагадують рекламну кампанію, під час якої