Психологічна сумісність особливо актуальна для невеликих колективів. Тут відбувається швидке перенасичення психологічних контактів, що породжує конфлікт, який здатен паралізувати діяльність видання в цілому. Невипадково, приміром, під час формування космічного екіпажу береться до уваги і психологічна сумісність між його членами. Звісно, редакція діє не в таких екстремальних умовах, як космічний екіпаж, проте психологічна гармонія буде не зайвою. Заради її досягнення іноді впроваджується так звана сімейна схема: колективне святкування днів народжень, неформальне спілкування, неофіційне звертання одне до одного тощо. Така схема хоч і не вирішує всіх проблем, однак є першою сходинкою до взаєморозуміння, запобігає виникненню конфлікту.

Якщо конфлікт стає неминучим, то на перших порах необов'язковою є безпосередня участь у його вирішенні головного редактора. Невтручання керівника сприяє локалізації суперечки, її затуханню, але він має незримо контролювати розвиток подій.

Менеджерська практика пропонує в таких випадках і нетрадиційні методи, наприклад, використання чуток. Напущена чутка нерідко дає можливість безболісно залагодити суперечку, наприклад під час вирішення кадрового питання. Якщо редакцію не влаштовує професійна активність конкретного співробітника, то чутка про його переміщення або звільнення стане для нього сигналом, який передбачає вибір: активізуватися чи підшуковувати інше місце роботи, з прийнятним режимом та вимогами. Обидва варіанти є "безкровними".

Функціональна ефективність організації залежить від того, наскільки ефективною є її структура. Передусім вона має бути адекватною концепції та моделі видання. У ній відображені пріоритети, цінності, які сповідує керівництво чи засновник газети. Відбиваються також підходи до висвітлення реалій (аналітичність, сенсаційність).

Основою редакційної структури є відділ — головний творчий осередок колективу. Система відділів грунтується на цілому ряді принципів: галузевому, функціональному, жанровому, регіональному. Кількість відділів регулюється як виробничою, так і економічною доцільністю. Типова структура відділу: завідувач, оглядач, кореспонденти. Завідувач формує тематичний план, який інформаційно забезпечують кореспонденти, відвідуючи різні заходи, проводячи власний інформаційний пошук. Тобто, найнижча ланка відділу дає газеті оперативність, що є важливою ознакою сучасної періодики. Творчі зусилля оглядачів спрямовуються на аналітику —осмислення подій, фактів у контексті функціонального призначення відділу.

Відділ — це ніби організація в організації. Тут теж виникають конфліктні ситуації, особливо на рівні редагування текстів. Субординація у цьому підрозділі немає такого жорсткого характеру, як "нагорі". Тому морально-правове вирішення конфліктної ситуації, пов'язаної з редагуванням текстів повинно забезпечуватися адміністративним шляхом.

Ті чи інші адміністративні, а також безпосередньо виробничі функції виконує секретаріат. Йому належить провідна роль в налагодженні планування, організації виробничого процесу і взагалі творчої атмосфери в колективі.

Традиційна структура редакції передбачає ще й існування редколегії. Проте останнім часом роль цього дорадчого органу занепадає, бо колектив в умовах так званого планування вітчизняних мас-медіа змушений цілковито підкорятися установкам засновників (здебільшого тіньових). Колегіальні рішення їх цікавлять мало — хто платить, той замовляє музику. Вважаємо за доцільне якнайповніше відображувати структуру редакції у "фірмі" видання. Перелік назв відділів, персональний список журналістського складу редакції, з одного боку, свідчать про відкритість газети відносно читацької аудиторії. З іншого боку — певною мірою дисциплінують журналістський колектив.

2.8. Загальні принципи управління підприємством у сфері масової інформації

Особливе місце у журналістському менеджменті займають такі принципи управління, як прогнозування, планування, облік, контроль і регулювання [24, с. 40].

Прогнозування передбачає знання суспільно-політичної проблематики, кон'юнктури інформаційного ринку, запитів читацької аудиторії, на основі яких реалізуються ті чи інші зміни та нововведення у системі мас-медіа. Так, ретельне відстеження суспільних процесів сприяє формуванню нових тематичних напрямків, а почасти викликає й зміну орієнтації. Вивчення кон'юнктури інформаційного ринку стимулює розробки нових проектів, як у середині окремого видання, так і в межах цілої системи. Для прикладу можна навести успішну реалізацію газетою "Галицькі контракти" проекту з випуску дочірнього періодичного видання "Тиждень". Новостворена газета має регіональний статус, розповсюджується переважно в Західній Україні. Інший приклад: газета "Независимость", враховуючи інтереси читацької аудиторії, готує ряд спецвипусків, присвячених пригодницькій темі, кіно тощо. Газета "День" щоп'ятниці видає аналітичний випуск, мотивуючи нововведення тим, що напередодні вихідних днів читач прагне придбати щось для вдумливого читання. Оскільки відомі аналітичні тижневики традиційно виходять у суботу, то аналітичний випуск "Дня" було вирішено друкувати саме в п'ятницю.

Планування — це визначення тематичного спрямування та організація його практичного втілення. Щоб уникнути хаотичності у цьому важливому процесі, слід впроваджувати перспективне і поточне планування.

Перспективна тематика визначається на основі aналізу доступної інформації. Це можуть бути повідомлення прес-служб державних органів влади, комерційних структур, інформаційних агентств тощо. Інформація про передбачувані події дає можливість ретельніше підготуватися до їх висвітлення. Тут важко обійтися без інформаційної бази. Якщо редакція не має комп'ютерної мережі, то варто створити звичайний інформаційний архів, що являє собою зібрання матеріалів, розподілених за темами.

Поточне планування більш характерне для щоденної газети. На відміну від перспективного цей вид планування включає в себе ще й технічні умови реалізації запланованих завдань: надання транспорту, оргтехніки тощо. Принципи планування: централізм, комплексність, гнучкість, оперативність.

У плануванні важливо передбачати аспект персональної відповідальності. Тобто, в планах, ухвалених до виконання слід зазначати конкретних виконавців.

Контроль, облік, регулювання. Ці поняття забезпечують функціональний режим редакції. Якщо контроль визначає міру відповідності планових показників до реального стану справ, то облік підсумовує результати діяльності колективу впродовж певного проміжку часу.

Традиційною формою обліку у журналістському середовищі є редакційна летючка, її коефіцієнт корисної дії залежить від головного редактора: в яке русло він спрямує обговорення, наскільки відверто й зважено поведе