Крім надполосних рубрик або надрубрик на шпальтах цієї газети, мають місце ще й так звані внутрішньополосні рубрики. Донедавна присутність їх була не досить помітною, особливо у розділах "Політика", "Економіка", "Суспільство" тощо. Нині система внутрішньополосних рубрик є більш розвинутою, впорядкованою, представницькою. Так, на полосі, озаглавленій "Політика", фігурують рубрики: "У номер", "Верховна Рада України", "Закони України", "Парламентська хроніка", "Хто є хто: представляємо голів комітетів Верховної Ради", "Думки з приводу", "Регіон: політичний спектр", "Ради сьогодні і завтра", "Точка зору", "Репліка" і т. п. Перелічені назви слугують читачеві своєрідним путівником: за їх допомогою він віднаходить або розділ газети, що його цікавить, або блок матеріалів чи публікацію, до якої редакція хоче привернути його увагу.

Другу групу рубрик становлять службові рубрики. Вони допомагають уточнити жанр публікації. Наприклад: "Репортаж", "Інтерв'ю", "Огляд" тощо. Таких рубрик у "ГУ" останнім часом побільшало, що знову-таки вказує на зацікавлене ставлення редакції до використання усього спектра газетних жанрів — і традиційних, і нетрадиційних, новітніх. Приміром, поряд з рубрикою "Інтер" тут можна зустріти ще й рубрики "Актуальне інтерв'ю", "Міні-інтерв'ю", "Інтерв'ю з діловою людиною", "Інтерв'ю в кулуарах". А поряд з рубрикою "Репортаж" — рубрики "Ліричний репортаж з відступами", "Замість репортажу". Тобто такі рубрики, у назвах яких фіксуються не лише жанрова належність публікації, а й міститься вказівка на її суспільну значущість, джерело одержання інформації, місце збору матеріалу, трансформацію чи приблизність жанрових ознак і т. ін.

Газета час від часу подає прем'єри рубрик. Так, під час парламентських виборів 1998 року тут у розділі "Суспільство" з'явилася нова назва: "Прем'єра рубрики: інтелігенція і вибори".

Для продуктивної роботи з рубриками в редакції "ГУ" визначають частоту їх використання. У цьому сенсі всі рубрики поділяються на: а) постійні, які з'являються у кожному номері газети, і б) періодичні, котрі використовуються на її шпальтах з певними інтервалами, скажімо, через номер чи у певні дні тижня.

Як і у всіх солідних виданнях, де працюють творчі відділи, у "ГУ" (до речі, цей часопис має найбільше відділів і найбільший редакційний апарат з-посеред загальнонаціональних видань) тематичні рубрики поділяються ще на: а) загальноредакційні і б) монопольні. Першими послуговуються усі відділи редакції. Проте кожний, крім того, веде групу своїх монопольних рубрик.

Загалом стан справ із формуванням системи рубрик залежить від наявності в газеті редакційного менеджера. Бо саме він, вивчаючи попит читачів, якісний і кількісний склад читацької аудиторії, допомагає керівникам друкованого органу правильно зорієнтуватися, рекомендує внести зміни у систему рубрики: збільшити чи зменшити їх кількість, з їх допомогою чи без них анонсувати публікації поточного й наступних випусків газети. До речі, порівняно з попередніми роками анонсування в “ГУ" змінилося на краще: нині на першій полосі називаються не поодинокі, а усі найбільш значущі виступи та ще й з відповідними фотоілюстраціями.

У редакції досліджуваного органу друку зацікавлено ставляться не лише до оптимальної рубрикації полос кожного числа, а й до заголовків вміщуваних там виступів, їх різнобарвна палітра свідчить про те, що творчі працівники газети постійно пам'ятають про свій професійний обов'язок: не тільки писати тексти коментарів і оглядів, кореспонденцій і статей, а й давати відповідні їхньому змісту заголовки (на відміну від журналістів західної преси, де цю роботу за них виконують інші). Обов'язок щоразу видавати "на-гора" тільки такий заголовок, який найкраще відображає основну думку твору, гармонізує з усім його змістом, збільшує текст.

Судячи з назв виступів, які щодня бачимо на шпальтах "ГУ", тут процес їх творення грунтується на випробуваних багаторічною журналістською практикою прийомах і способах. До таких слід віднести такі:

- використання слів і словосполучень з відомих пісень;

- запозичення з поетичних творів, коли віршовані рядки беруться звідки дослівно, але в дещо препарованому;

- подача заголовка у вигляді римованих фраз власного "виробництва";

- залучення народних приказок, одне слово, фольклору, причому у перефразованому вигляді;

- використання крилатих слів, влучних назв інших творів, ідіоматичних зворотів, відповідним чином;

- вдавання до метафор, антитез, персоніфікацій,;

- обігрування слів;

- вкраплення у заголовки до текстів не властивої їм лексики: розмовної, побутової тощо;

- включення до заголовків фраз із анекдотів.

На шпальтах "ГУ" — повне розмаїття заголовочних різновидів: називні, інформаційні, оціночні, закличні, заголовки-запитання, інтригуючі, оповідні, а також двоскладові, альтернативні, багаторядкові тощо.

Не можна обійти увагою і форми подачі матеріалів у номері. Вплив газети на читачів багато в чому залежить від організації її матеріалів і вибору форми їх подачі на шпальтах часопису. Завдання полягає в тому, щоб визначити, які з них можуть з найбільшою ефективністю застосовуватися у конкретному виданні в сьогочасних умовах його функціонування.

Первинними серед цих форм і понині залишається добірка та сторінка. Але використання їх залежить від типу видання і характеру аудиторії, на яку воно розраховане. З огляду на те, що "ГУ" є майже щоденним часописом, для якого оперативна інформація має неабияке значення, тут на чільне місце висуваються і постійні, і тимчасові добірки інформаційних заміток, хронікальних повідомлень —