Не може не викликати схвалення й те, що, постійно оновлюючи свій арсенал форм масової роботи, голосоукраїнці уважно стежать за тим, що робиться в цьому плані в інших виданнях. Виявляючи позитивний досвід, вони віддають належне колегам і роблять це публічно — через відповідні публікації у своїй газеті. Так, зокрема, вони підтримали акцію "Герой нашого часу", яку вже не перший рік проводить газета "Факты", відзначаючи відповідними дипломами і цінними подарунками людей, що заслужили на це своїми сміливими вчинками.

Одним із важливих розділів масової роботи редакцій є робота з листами читачів. Щоправда, ставлення до неї в різні періоди вітчизняної історії не було однозначним. Були часи, коли пошта щодня доставляла в редакції великих газет тисячі, а до редакцій місцевих — десятки і сотні листів, їх не встигали опрацювати. Більшу частину надсилали у відповідні інстанції з проханням розібратися у скаргах трудящих і надати їм допомогу. Наприкінці 80-х років становище змінилося. Кількість листів значно зменшилася, характер пошти став іншим. Причини цих змін: 1) читачі перестали ставитися до газет як органів, що наділені владними повноваженнями й можливостями; 2) змінилося ставлення і самих журналістів до читацької пошти — більшість редакційних колективів відмовилися виконувати роль пересильних пунктів, заявили, що не зобов'язані відповідати авторам листів на їх побутові прохання, а публікуватимуться лише ті з них, які становлять інтерес для масової аудиторії. Результати такого ставлення не примусили довго на себе чекати. І найгірші з них такі: різко зменшилася кількість вміщуваних у часописах листів, послабилися зв'язки з читачами. Звичайно, це не пішло на користь періодичним виданням. Позбувшись від рутинної, далеко не завжди корисної роботи з читацькою поштою, вони водночас обрубали канал зворотного зв'язку і звузили можливості виявлення громадської думки, впливу на аудиторію.

Нині всі ці перекоси у масовій роботі редакції виправляють. Проте "ГУ" вони не були властиві, оскільки це молоде видання. Щоправда, почавши усе, як мовиться, з чистого аркуша, голосоукраїнці врахували і негативний, і позитивний досвід газет — ветеранів української журналістики. І зуміли повернути листи читачів на користь своєму часописові. Вони використовують їх і як джерело достовірної інформації, і як привід до журналістських розслідувань, порушення на газетних шпальтах злободенних тем та назрілих проблем, і як засіб збагачення жанрового ансамблю виступів, народження нових розділів і рубрик (це насамперед розділ "З пошти" і його рубрики: "Абзац з листа", "Ви нам писали", "Фото з конверта", "Не вирубати!" та ін. Листи, про які можна сказати, що це крик людської душі, виносяться тут, як правило, на першу сторінку. Під них нерідко виділяються й інші сторінки та цілі полоси. А форми їх подачі і залучення у масових заходах, як-то: лист з коментарями, тематичні добірки листів, аналітичні огляди редакційної пошти, листування журналіста з читачами, а також використання в уже згадуваних акціях (день відкритого листа, "круглі столи", "гарячі" лінії, виїзні редакції тощо) — усе це свідчить про надзвичайно уважне, зацікавлене, творче ставлення редакційного колективу "ГУ", його власкорів на місцях до читачів, їх запитів — усних і письмових.

До речі, гідною відповіддю на ці запити стало й запровадження газетою юридично-консультаційних відділень ряду своїх корпунктів у різних регіонах України, де люди можуть у визначені дні і години отримати кваліфіковану юридичну консультацію з приводу будь-якої життєвої ситуації, зустрітися з власними кореспондентами “ГУ". Важливо підкреслити, що всі консультації — безплатні, а для передплатників газети — ще й позачергові, з розрахунком на обов'язкову підтримку одержувачів юридичних порад з боку газети.

На завершення розмови про роботу з читачами і читацькою поштою хотілось би порадити редакції досліджуваного часопису не забувати про можливість публікації листів, що містять приховану рекламу, про використання листа як дійової форми полеміки довкола актуальних питань сьогодення.

Із вищевикладеного огляду, хоча він і не охопив усі сторони діяльності "ГУ", можна зробити висновок, що, незважаючи на порівняну молодість, газета виросла у солідне, авторитетне видання. Вона знайшла свою нішу на інформаційному ринку, виробила і посідає чітку позицію на всіх фронтальних напрямах: тематичному, жанровому, композиційному, у спілкуванні з читачами. Таку оцінку її роботи дав у виступі на шпальтах "ГУ" колишній голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Іван Чиж. "Загалом як читач, — зазначив він, — я задоволений, бачу газету в розвитку, вона живе, намагається відгукуватися на актуальні події". І далі: "Гадаю, газета має серйозну перспективу рівно настільки, скільки має перспективу парламентаризм у нашій державі".

3.7. Особливості редакційної структури

Схему редакційної структури швидше за все можна назвати своєрідною [Додаток № 4]. Вона постійно змінюється. Лише протягом 1999 року було проведено дві реорганізації. Це викликано змінами в політичному, економічному житті країни, а також появою нових технічних засобів. Сьогодні редакція має у своєму розпорядженні розгалужену комп’ютерну мережу, яка дозволяє весь додруковий процес виконувати самостійно. Це, а також зрослий професіоналізм журналістської команди, формуванню якої надається особлива увага, дало