8. Багатонаціональні (або транснаціональні) компанії. Вони функціонують усередині країни і за рубежем, де володіють і управляють підприємствами.

4. Сучасні тенденції розвитку світового менеджменту

В даний час перспективними рахуються такі підходи до вивчення практики менеджменту:

підхід на базі теорії чинників виробництва і його практичне, емпіричне вираження - науковий менеджмент, а також використовуваний ним критерій економічної раціональності або ефективності;

поведінський підхід, що у виробничих умовах також спирається на критерій ефективності;

системно-теоретичний із його критерієм системної раціональності;

заснований на уявленнях про підприємство як суспільному інституті, що повинен задовільняти вимоги різноманітних груп інтересів, а його структура і управління повинні будуватися з урахуванням більш широкого розуміння соціально-економічної раціональності (наприклад, більш визначеної орієнтації на екологію або проблеми "третього світу").

Виходячи з цих підходів, формується поняття стратегічного менеджменту, що конкретизує основну ціль підприємства шляхом ухвалення рішення про те, яку продукцію і яких споживачів необхідно поставити, якою уявою закуповувати і використовувати ресурси, щоб підприємство могло успішно працювати у швидко мінливій обстановці.

У центр усіх сучасних концепцій управління ставиться людина - від її поведінки залежить успіх діяльності будь-якої компанії. Надійність управління людьми в будь-яких організаційних структурах визначається точним встановленням співвідношення мотивів і мотивацій. В даний час світ переживає епоху зміни соціального типу людини. Відбувається перехід від людини економічної до людини корпоративної, яка на противагу людині економічній, орієнтованій винятково на власний успіх, створює (насамперед для себе) середовище, у якому вона може жити і розвиватися.

Прогноз змін, очікуваних у сфері виробництва і управління в першому десятилітті XXI в., визначає образ менеджера початку нового сторіччя. Ключові вимоги будуть загальними для менеджерів різних країн і компаній:

1) високий професіоналізм і знання ринку в сполученні з володінням сучасними інформаційними технологіями;

2) уміння адаптуватися до швидких змін ринку і особистісних ситуацій, сприймати і застосовувати нові форми роботи, що пов'язано з гнучкістю інтелекту;

3) готовність до ризику з усвідомленням того, наскільки далеко він може зайти в рамках структури корпорації.

Основні напрямки еволюції менеджменту:

розвиток і поширення концепцій управління людськими ресурсами, у центрі яких ставиться людина, застосування поведінського підходу;

глобалізація економіки і управління;

поява і розширення мережевих організацій;

реінжиніринг виробничо-господарської діяльності;

перехід від традиційного принципу управління "стабільність, економічність, контроль" до нового - "партнерство, гуманізація, економічність";

поширення підприємницького управління;

розширення внутрішньофірмових ринків;

розвиток комп’ютерно - телекомунікаційного забезпечення управління і його віртуалізація;

тенденція до постійної самореорганізації компаній.