- розробляє пропозиції щодо удосконалення організаційної структури та функціонування ДСМК адміністративної території;

- організовує навчання та практичну підготовку з питань екстреної медицини медичних і немедичних працівників, на яких відповідно до законодавства покладені обовязки щодо володіння навичками надання медичної допомоги потерпілим у випадках НС;

- утворює та утримує власні формування ДСМК;

організовує на базі закладу освіти (післядипломної освіти) післядипломну підготовку і підвищення кваліфікації медичних працівників ДСМК адміністративної території;

- координує роботу спрямовану на забезпечення готовності органів охорони здоров’я, лікувально-профілактичних закладів, системи зв’язку та оповіщення, медичних і спеціалізованих формувань та закладів ДСМК адміністративної території до дій за умов НС;

- контролює створення і стан готовності формувань ДСМК у лікувально-профілактичних закладах та інших об’єктах регіону, веде їх облік;

виконує функції базового закладу для роботи територіальної координаційної комісії ДСМК;

- організовує виїзну екстрену та планову консультативну медичну допомогу в межах адміністративної території;

- організовує статистичний облік та звітність з питань ДСМК, виїзної екстреної та планової консультативної медичної допомоги в межах адміністративної території, безпосередньо складає звіти;

- проводить підготовку та атестацію медичних працівників закладів і формувань ДСМК адміністративної території, як рятувальників;

організовує атестування медичних формувань ДСМК, внесення їх до спеціального реєстру аварійно-рятувальних служб.

У структуру Центру входять апарат управління та адміністративно-господарська служба, аналітично-організаційний підрозділ, відділ екстреної медичної допомоги, а також формування ДСМК і служба забезпечення їх постійної готовності (інформаційно-диспечeрська служба; спеціалізовані медичні центри травми та токсикології; склади нормативно-визначених запасів медикаментів, медичної апаратури, інструментів, майна; автотранспортна служба тощо).

До складу Центру за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрації можуть входити лікувально-профілактичні заклади, мобільні госпіталі, мобільні загони, навчально-методичні заклади,спеціалізовані центри, курси тощо.

Організаційна структура Центру визначається власником.

Таким чином в Україні існує розгалужена система закладів, установ, що надають невідкладну і швидку медичну допомогу.

Бригади невідкладної медичної допомоги:

а) Склад і чисельність медичного персоналу, що здійснює невідкладну медичну допомогу.

б) Матеріально-технічне забезпечення.

А) Невідкладна допомога на станціях та у відділеннях швидкої допомоги здійснюється бригадами швидкої медичної допомоги. Бригада є функціональною одиницею станції (відділення) швидкої медичної допомоги, яка працює 24 години на добу. Виїздні бригади швидкої медичної допомоги бувають таких видів: лікарські загальнопрофільні, фердшерські, спеціалізовані. У підручнику “Швидка медична допомога” за редакцією Б. Апанасенка та Л.Чепкого називаються інші види бригад. Зокрема всі бригади швидкої медичної допомоги поділяються на лікарські та фельдшерські. Лікарські бригади у свою чергу поділяються на лінійні (загальнопрофільні) та спеціалізовані. У число загальнопрофільних бригад входять також педіатричні бригади. До складу фельдшерських бригад включаються акушерські, перевізні, а також лікарські бригади, які не були укомплектовані лікарями. У число спеціалізованих бригад входять кардіологічні, неврологічні, психіатричні, інтенсивної терапії та інші спеціалізовані бригади.

Залежно від кількості виконаних викликів за рік станції невідкладної та швидкої медичної допомоги поділяються на дві категорії; до позакатегорійних відносяться ті, котрі виконують більше 100 тисяч виїздів на рік. У містах з населенням понад 100 тисяч чоловік на станціях (відділеннях) швидкої медичної допомоги виділяють бригади для подання медичної допомоги дітям, а також спеціалізовані кардіологічні і психіатричні бригади; у містах, населення яких перевищує 500 тисяч чоловік.

Станції швидкої медичної допомоги органузовуються у містах з населенням не менше 50 тисяч чоловік і є самостійними лікувально-профілактичними закладами або, за рішенням місцевих органів охорони здоров’я, входить до складу лікарні швидкої медичної допомоги на правах її структурного підрозділу.

У сільських районах швидку медичну допомогу подають відповідні відділення центральних районних лікарень або самостійні станції швидкої медичної допомоги.

Структурними підрозділами швидкої медичної допомоги у великих містах (більше 500 тисяч чоловік) є: адміністративне керівництво станції (відділення); адміністративно-господарські та інженерно-технічні служби; відділи: організаційно-методичний, госпіталізації, оперативний; аптека з центральною стерилізаційною; довідкове бюро.

Відділ госпіталізації контролює правильність використання ліжкового фонду і забезпечує планомірність екстреної госпіталізації в стаціонари міста у відповідності із наявністю вільних місць та профілем закладу.

Основне завдання оперативного відділу полягає у прийомі викликів від населення за телефоном “03” і передача їх на підстанції чи по радіотелефонному зв’язку безпосередньо виїздними бригадами, що є у дорозі. Цей відділ забезпечує своєчасність надання допомоги насенню. У структуру відділу входять диспечерська по прийому викликів від населення; диспечерськa по направленню і керуванню виїзними бригадами; відділення санітарного транспорту; довідкове відділення.

Для наближення швидкої медичної допомоги до населення і підвищення оперативної роботи бригад організовується мережа підстанцій на правах відділень швидкої медичної допомоги. У сільській місцевості з цією метою можуть бути створені висувні опорні пункти швидкої медичної допомоги (філіали станцій, відділень центральної районної лікарні).

Диспечер підстанції, одержавши виклик з оперативного відділу станції, заносить його до карти виклику швидкої допомоги і передає бригаді, яка має виїхати на місце події.

Терміновість направлення бригади на виклик має бути диференційована і залежити від причини виклику. У першу чергу (не пізніше як через чотири хвилини після надходження виклику) направляють бригади для подання екстреної медичної допомоги, якщо приводом для виклику є біль у ділянці серця, травма, отруєння, утоплення, повішення, падіння з висоти, гостра кровотеча, ураження електричним струмом, пологи вдома чи в громадському місці.

Після повернення на підстанцію бригада передає диспечеру карту виклику. У ній мають бути записані результати обстеження хворого, діагноз, лікування і місце госпіталізації. В лікарні бригада залишає супровідний листок швидкої допомоги із зазначенням діагнозу, проведеного лікування, часу госпіталізації. Після виписки хворого з лікувального закладу