Лікар-терапевт пункту (відділення) швидкої медичної допомоги не має права видавати судово-медичні висновки і проводити освідування на алкогольне або наркотичне спяніння.

Для підвищення кваліфікації лікарі-терапевти пункту (відділення) медичної допомоги на дому повинні направлятися в інститути (факультети) удосконалення лікарів, на курси удосконалення і спеціалізації при медичних вищих учбових закладах, науково-дослідницьких закладах не рідше 1-го разу на 3-и роки.

2. На посаду лікара-педіатра пункту (відділення) швидкої медичної допомоги призначається лікар-педіатр, що має стаж роботи за спеціальністю не менше 3-х років і пройшов спеціальну підготовку по наданню медичної допомоги дітям при невідкладних станах.

Лікар-педіатр пункту (відділення) швидкої медичної допомоги у своїй роботі підпорядковується старшому лікарю пункта (відділення) медичної допомоги на дому дитячому населенню, а при його відсутності – керівнику поліклініки.

Лікар пункта (відділення) швидкої медичної допомоги на дому зобовязаний:

- надавати необхідну медичну допомогу дітям на дому при невідкладних станах, а також всім тим, котрі безпосередньо звернулися у відділення;

- виконувати активні виклики до хворих дітей, залишених для лікування вдома, а також виклики до дітей у вечірній та нічній час, переданих із відділень дитячої поліклініки, станцій (підстанцій) швидкої медичної допомоги, лікарень;

- володіти сучасними методами діагностики і лікування невідкладних станів, вміти користуватися наявною апаратурою;

- працювати за затвердженим графіком. У вільний від викликів час перебувати в приміщенні пункта (відділення) без права відлучатися від нього;

- перевіряти комплектність медичної сумки перед початком роботи і розписатися про її прийом у відповідному журналі;

- при отриманні виклику негайно виїхати для його виконання, а у випадку неможливості вчасного виїзду із якихось причин – інформувати про це диспечера пункта (відділення);

- при слідуванні на виклик перебувати в кабіні водія, допомагаючи йому із знаходженням адреси і вибором найбільш короткого і зручного маршруту;

- при наданні медичної допомоги дитині лікар повинен діяти швидко і кваліфіковано, забезпечити її найбільш повний об’єм і належну якість. Не здійснювати будь-які маніпуляції, які з більшою безпекою і користю для хворого можуть бути виконан лікарем у стаціонарі;

- рекомендувати дитині медикаменти на перші години лікування і рецепти на необхідні препарати до прибуття дільничного лікаря-педіатра;

- вирішувати питання про госпіталізацію залежно від стану здоров’я хворої дитини, по життєвих показниках – самому безпосередньо провести госпіталізацію хворого;

- при відмові батьків дитини від госпіталізації , надати хворому невідкладну медичну допомогу по можливості у повному об’ємі та провести з батьками розяснювальну роботу про можливі негативні наслідки прийнятого ними рішення. При остаточній відмові батьків від госпіталізації дитини, повідомити про це диспечеру пункта (відділення) швидкої медичної допомоги і керівництву установи, одночасно забезпечити активне спостереження за станом хворого і надання йому необхідної медичної допомоги на весь період до передачі хворого під нагляд іншого лікаря;

- повідомити диспечеру пункта (відділення) швидкої медичної допомоги по телефону про закінчення обслуговування виклику і при наявності інших викликів – прийняти їх до виконання;

- при направленні за викликом чи поверненні з нього, за вимогою громадян, працівників міліції зупинити машину і надати необхідну медичну допомогу постраждалому на вулиці;

- здати диспечеру після закінчення роботи медичну карту амбулаторного хворого, заповнену за час викликів;

- організувати черговість в проведенні лікування і спостереженням за хворими дітьми;

- активно брати участь в роботі поліклініки в частині проведення санітарно-просвітницької роботи, по пониженні захворюваності та смертності населення, що обслуговується.

Лікар-педіатр пункта (відділення) швидкої медичної допомоги має право видавати рецепти на медикаменти. В коло обовязків лікаря-педіатра не входить видавати листки по непрацездатності, судово-медичні висновки, будь-які інші письмові довідки хворому, родичам або посадовим особам.

3. Фельдшер (медично сестра) пункта (відділення) швидкої медичної допомоги є помічником лікаря пункта (відділення).

Фельдшер (медична сестра) зобовязані:

- приймати виклики, що надходять від населення до хворих додому по телефону чи при особистому зверненні, а також активні виклики додому від лікарів поліклініки і станції швидкої медичної допомоги;

- вести реєстрацію звернень в пункт (відділення) швидкої медичної допомоги, заповнювати журнал запису викликів;

вести журнал обліку використання санітарного автотранспорту, заповнювати шляхові листи водіїв;

- передавати виклики, які надходять черговим лікарям пункта (відділення) швидкої медичної допомоги, регулювати виїзди санітарних автомашин;

- надавати долікарську медичну допомогу особам, які безпосередньо звернулися в пункт при відсутності в пункті (відділенні) лікаря;

повідомляти при надходженні виклику осіб, що звернулися за допомогою, про можливий час виконання виклику;

- передати при необхідності виклик на станцію (відділення) швидкої медичної допомоги;

- передавати по телефону екстрені повідомлення про інфекційного хворого в Службу екстрених ситуацій, дані в реєстратуру поліклініки про важких хворих для активного нагляду дільничними лікарями;

- передавати вкладиші до медичних карт амбулаторного хворого і екстрені повідомлення відповідальним особам поліклінік;

- забезпечувати пункт (відділення) швидкої медичної допомоги стерильним перевязувальним матеріалом і шприцами;

- поповнювати медичну сумку медикаментами, стерильними шприцами;

видавати лікарям і медичним сестрам для інєкцій спирт, наркотичні речовини і прирівняні до них медикаменти та вести їх облік;

- готувати попередні матеріали для складання звіту про діяльність пункта (відділення) швидкої медичної допомоги.

Фельдшер не має права давати поради про лікування по телефону без огляду лікаря.

Б) Держава організує матеріально-технічне забезпечення охорони здоров’я загалом і невідкладної медичної допомоги зокрема в обсязі, необхідному для подання населенню гарантованого рівня медико-санітарної допомоги. Всі організації охорони здоров’я мають право самостійно вирішувати питання свого матеріально-технічного забезпечення. Держава сприяє виробництву медичної апаратури, інструментарію, обладнання лабораторних реактивів, ліків, гігієнічних засобів та інших виробів, необхідних для охорони здоров’я.

Фінансування невідкладної медичної допомоги здійснюється на загальних