- користуватися у невідкладних випадках безперешкодно і безплатно засобами зв'язку, що належать підприємствам, установам і організаціям, а засобами зв'язку, що належать громадянам, - за їх згодою.

Такі ж права надані працівникам міліції, які здійснюють нагляд за дорожнім рухом Типовими рекомендаціями щодо поліпшення взаємовідносин міліції з учасниками дорожнього руху та власниками транспортних засобів, що є додатком до Наказу Міністерства внутрішніх справ від 30 червня 1998 р. Про заходи щодо поліпшення нагляду за дорожнім рухом та взаємовідносин міліції з власниками транспортних засобів. Даним підзаконним нормативно-правовим актом передбачається, що як учасник дорожнього руху водій зобов’язаний:

- Надавати транспортний засіб працівникам міліції та охорони здоров’я для доставлення до найближчого медичного закладу осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги;

- У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди вжити всіх можливих закладів до подання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це не можливо – звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу.

Закон України Про захист населення від інфекційних хвороб від 06.04.00 р. передбачає те, що посадові особи закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності та медичні працівники у разі виявлення хворого на інфекційну хворобу зобов'язані вжити заходів для його тимчасової ізоляції, надати невідкладну медичну допомо-гу, за необхідності організувати проведення поточних дезінфекційних заходів, терміново повідомити відповідну установу державної санітарно-епідеміологічної служби та організувати госпіталізацію хворого до відповідного закладу охорони здоров'я.

Конституція України передбачає, що у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно (ч.3 ст.49). І хоча зараз часто від науковців та практиків можна почути думку про те, що через недостатнє фінансування охорони здоров’я та економічні проблеми країни медична допомога повинна надаватися на умовах якщо не повної, то часткової компенсації, але все ж такі підвиди медичної допомоги як швидка чи невідкладна повинні завжди залишатися безоплатними.

Програмою подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги, що затверджена Постановою КМУ від 11.07.02 р. визначається перелік видів медичної допомоги, яка подається населенню безоплатно, обсяги безоплатної медичної допомоги, нормативи фінансування охорони здоров’я на 1 жителя, які забезпечують подання гарантованих обсягів медичної допомоги.

Державними та комунальними закладами охорони здоров’я подається безоплатна медична допомога таких видів:

- Швидка та невідкладна – на до госпітальному етапі станціями (відділеннями) швидкої медичної допомоги, пунктами невідкладної медичної допомоги у стані, що загрожує життю людини;

- Стаціонарна – у разі гострого захворювання та в невідкладних випадках, коли потрібне інтенсивне лікування, цілодобовий медичний нагляд та госпіталізація, в тому числі за економічними показаннями, дітям, вагітним та породіллям, хворим за направленнями медико-соціальних експертних комісій, лікарсько-консультативних комісій;

- Невідкладна стоматологічна допомога (у повному обсязі – дітям, інвалідам, пенсіонерам, студентам, вагітним, жінкам, які мають дітей до 3 р.) та ін.

Щодо оплатності, то існує Порядок встановлення цін (тарифів) на екстрену медичну допомогу, що надається іноземним громадянам державними та комунальними закладами охорони здоров’я України, затверджений Наказом МОЗ від 11 листопада 1997 р. Цей Порядок розроблено на основі постанов КМУ від17.09.96 р. „Про надання медичної допомоги іноземним громадянам” , від 28.01.97 р. „Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України” та від 17.09.97 р. „Про вдосконалення Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України”. Базою для визначення вартості екстреної медичної допомоги в даному випадку є розрахунок валових видатків згідно з Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.06.97 р.

Ч.3 ст.49 Конституції України передбачає, що держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Ця норма є особливо актуально тепер, коли все більшої популярності набувають приватні лікувальні заклади, в тому числі і приватна швидка медична допомога. Медична практика згідно з Положенням Про порядок ліцензування підприємницької діяльності, затвердженим Постановою КМУ від 03.07.98 р. є видом підприємництва, що підлягає ліцензування в МОЗ України.

До речі, кількість підприємств, які надають приватну допомогу такого роду постійно зростає. В Києві вже давно функціонує приватна швидка медична допомога „Борис” (у Львові її аналог – „Богдан-Борис”), а з першого лютого 2001 року у Чернівцях працює приватна швидка допомога „Діомед”. Оплата в цих та інших подібних службах розраховується по-різному, оскільки визначається безпосередньо кожним окремим підприємством. Так, за приїзд та надання допомоги „Діомеда” треба заплатити 30 грн. (за київський аналог – майже вдесятеро більше). За ліки потрібно платити окремо.

Оплата праці медичних працівників, які надають невідкладну та швидку медичну допомогу регулюється спільним Наказом МОЗ України та Міністерства праці та соціальної політики України від 11.04.01 р. Про впорядкування та затвердження Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення.

Оплата праці тих лікарів, які виконують в процесі надання невідкладної та швидкої медичної допомоги роботу, що зо своєю суттю не відрізняється від роботи будь-якого лікаря даної спеціалізації та посади, здійснюється згідно загальних положень даного нормативного акту.

Однак, він також передбачає і окремі норми в даній галузі. Тобто, в окремому порядку регулює:

- оплату праці водіїв автомобілів швидкої допомоги (в залежності від класу автомобіля) (п. 2.16.3);

- підвищення оплати праці керівників лікарень швидкої медичної допомоги, в складі яких функціонує станція швидкої медичної допомоги на 20% (п. 3.5.11);

- доплату в розмірі 50% годинної тарифної ставки (окладу) за кожну